Кожна людина, навіть якщо вона цього не усвідомлює, живе Божою благодаттю.
Про це Блаженніший Митрополит Онуфрій сказав під час своєї проповіді у день свята на честь Почаївської ікони Божої Матері 5 серпня 2016 року, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Блаженніший владика підкреслив, що без Бога людина — немічна.
«Всі ми — і правителі наші, і прості люди, і священики — всі ми маємо потребу в Божій благодаті, в Божій допомозі»,— наголосив він.
За словами Архіпастиря, не важливо чи людина усвідомлює це чи ні: «навіть та людина, яка цього не розуміє, не визнає, вона все-рівно живе Божою благодаттю».
Проте блаженними назвав Предстоятель тих людей, які «знають це, які пам’ятають про це, які за все дякують Богу».
Він назвав невдячність великим гріхом, адже «Господь обдарував людину великими талантами і від нас нічого не вимагає взамін, тільки одного — щоб ми були Йому вдячні».
Митрополит Онуфрій зазначив, що найбільша потреба для кожної людини – це спасіння у Вічному житті і тільки та людина, яка вміє дякувати за те, що отримує в земному, спроможна наслідувати Царство Небесне.
«Вдячна людина стає достойною та спроможною прийняти ще більші дари, — підкреслив він. —А невдячна — недостойна й того, що має».
Також у своєму слові до багатотисячної пастви, Предстоятель нагадав про важливу сучасну сторінку з історії чудотворного Почаївського образу. Він розповів, що в липні цього року відбувся Всеукраїнський хресний хід за мир в Україні, який стартував на заході та сході країни. Молитовні ходи супроводжували великі святині — Почаївська та Святогірська ікони Богородиці.
Просмотров: 849
Сейчас в ходу словосочетание “простые люди” – что оно означает? Словарь Ожегова даёт значения слова “простой” – однородный по составу; не сложный; незамысловатый; не первосортный(!); добродушный, не церемонный; самый обыкновенный, не выделяющийся из других; не принадлежащий к привилегированным классам; глуповатый, недалёкий; излишне доверчивый. Каждое значение в контексте звучит, скажем, не очень… А ведь привилегированные в большинстве своём, у нас – откровенные уголовники, место которым вне общества… В мове есть словцо “пэрэсичный” – это тот, кого можно встретить на каждом перекрёстке; ничем не обидное, славное и заслуженное слово. Аналогично, слова “обычные, рядовые”. А если говорится о народе, то не лучше ли так и сказать “наш народ”? Кстати, в родном церковнославянском “прОсто” – это прямо, без искривлений и перегибов. Но кто ж нынче вникает в церковнославянский? Ужгородские дипломы и без церковнославянского недорого продаются, никто, кстати, их не проверяет. А надо бы раздать умным ребятам в Лаврах несколько сотен дипломных, курсовых – пусть бы проверили на плагиат… и на смысл. Смеху было бы…