Блаженніший Митрополит Онуфрій підтримав матерів у їхньому горі і запевнив, що Церква робить усе можливе для звільнення їхніх дітей з полону.
12 квітня 2017 року Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій зустрівся у своїй резиденції на території Києво-Печерської Лаври з матерями українських військовополонених. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.
Звертаючись до матерів, дружин та рідних воїнів, які потрапили у полон, Предстоятель запевнив, що Церква робить усе можливе, щоб допомогти у звільненні їхніх синів та чоловіків.
«Народжувати та виховувати дітей — це те добре призначення для якого людина створена Богом, яке тішить людину, коли вона цим займається, тоді вона виконує волю Божу. Ми з вами і співпереживаємо вашій скорботі. Ми не тільки молимося за те, щоб Господь послав мир на нашу землю, щоб повернув усіх тих, хто знаходиться у полоні, але ми робимо все, що можемо зробити як Церква для цього», — сказав він.
Його Блаженство зазначив, що процес визволення солдатів з полону досить складний, але вже є певні зрушення й результати у цій справі. Головним аргументом Церкви у переговорах зажди є слова про милосердя та прощення.
«З Божою допомогою ми досягли того, що понад 15 чоловік вже визволено, а нещодавно священики Української Православної Церкви змогли відвідати наших хлопців, які знаходяться у полоні — посповідати і причастити їх до дня Святої Пасхи», — розповів Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ єпископ Ірпінський Климент, який з благословення Предстоятеля, безпосередньо бере участь у процесі звільненні українських військових з полону.
Нагадаємо, взимку делегація священників на чолі з єпископом Климентом зустріли на території розмежування і доставили в столицю останнього полоненого «кіборга» Тараса Колодія.
Блаженніший владика вислухав усіх матерів, кожну історію, сповнену болю, та відповів на усі їхні запитання.
Матері ділилися своїми переживаннями, просили дізнатися про можливість передати гостинці, листи, слова підтримки своїм дітям. А від синів почути хоча б декілька слів — як вони там?
Предстоятелю було направлено лист з іменами хлопців, які за відомостями матерів, знаходяться у полоні. Серед них ті, про місце перебування яких вдалося дізнатися, й ті, про яких немає точних відомостей. «Помоліться за них, будь ласка, — попросили вони. — Ми самі готові поїхати і пошукати наших дітей. Хоча б свідчення зібрати, поспілкуватися з місцевими жителями…».
Його Блаженство запевнив про свої молитви і сказав: «Я знаю, мама за дитину готова піти не те, що на територію військових дій, але і у вогонь, і у воду. Будемо спілкуватися, будемо намагатися допомогти вам».
Біль матері не знає ані політичних законів, ані кордонів. Біль матері — це співпереживання. «Мій син вже, слава Богу, вдома. Він провів у полоні рік і місяць і я дуже хочу, щоб інші матері так само відчули цю радість, коли обнімають рідну людину», — сказала одна з жінок.
Біль матері і дружини — це окрема доля. «Якщо для когось одне життя нічого не означає, то для нас це все — це наші сім’ї, це наші рідні, це наші батьки, це наші захисники, на яких будується і тримається держава”, — наголосила одна з учасниць зустрічі.
Любов і молитва матері не буває не почутою Богом: «Я знаю, що мені може допомогти тільки Бог. Він завжди чує мої молитви, я покладаюсь на Нього, хоча іноді стає дуже тяжко. Та доводиться триматися не тільки самій, але і підтримувати інших. Болить, коли з мого списку привозять когось 200-го. Знаю, що якщо я сяду і буду сидіти, то нічого не буде».
Під час зустрічі жінки попросили Предстоятеля передати їхні прохання Президенту України. За словами Архіпастиря, під час однієї з останніх зустрічей з Главою держави питання звільнення полонених обговорювалось як ключове.
«Будемо молитися, щоб Господь допомагав Президенту, щоб Він врозумляв усіх тих, хто має відношення до цього питання і щоб ми самі були не байдужими до чужого горя», — сказав він.
Насамкінець, підтримуючи матерів, які цього дня приїхали з усіх куточків України за допомогою і надією, Блаженніший Митрополит Онуфрій сказав так: «По-перше, будемо молитися. Де неможливо людині зробити щось, це можливо Богу. І будемо робити те, що маємо робити. Думаю, Бог від нас більшого не вимагає. Вірю і надіюсь, що результат буде».
Предстоятель вручив матерям, дружинам та рідним полонених хлопців пасхальні подарунки і благословив усіх.
«Ми відчуваємо, що є надія на визволення усіх наших полонених, щоб вони змогли повернутися на рідну землю, — сказав у своєму коментарі по завершенні зустрічі єпископ Климент. — Багато різних складнощів на цьому шляху. Але ми покладаємося на Бога і долучаємо усі ресурси, які є в Церкві».
За його словами, Церква — саме те місце, куди люди приносять не тільки свої радощі, але і болі.
«Сьогодні прийшли матері, дружини, рідні наших полонених, які об’єднані в одну спілку, але в той же час вони говорили не лише про спільне, але і про свою особисту долю, про свої особисті проблеми, про своє горе. І це зрозуміло. Ми намагалися вислухати і прийняти інформацію від кожного, щоб зробити все можливе, аби цих матерів почули не тільки в Церкві, але і ті люди, від яких залежить вирішення долі наших полонених», — підкреслив владика.
Просмотров: 1269