Якщо мене, або іншого священика тут не буде, люди підуть молитися аж до Почаєва – настоятель захопленого храму на Тернопільщині

Вівторок, 11.07.2017 15:33

Минув місяць, як у селі Кинахівці Збаразького району Тернопільської області прихильники «Київського патріархату» вчинили силове захоплення місцевого Свято-Петро-Павлівського храму. Попри це, розкольникам так і не вдалося перевести в розкол його парафіян. Натомість громада канонічної Церкви на чолі з настоятелем швидко знайшла нове місце для молитви – частину свого власного будинку запропонував староста. Відтак, захоплена церква під час богослужінь стоїть напівпорожньою, а усіх парафіян УПЦ не вміщує нове приміщення для молитви.

Протоієрей Віталій Гурєв, настоятель громади підкреслює, що агресія проти віруючих УПЦ отримала протилежний результат, аніж очікували церковні рейдери. «Вони думали, що захоплять храм, і прихожани залишаться у ньому. Але віруючі, які знають, що таке канонічна Церква, яким це важливо, пішли від них … І якщо мене або іншого священика тут не буде, люди підуть молитись аж до Почаєва», – впевнений отець Віталій.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю священика прес-службі Тернопільської єпархії.

Про розкол у суспільстві: «Дії «Київського патріархату», як завжди, зачепили сім’ї»

– Отець Віталій, які зараз настрої у Кинахівцях?

– Можна сказати, що мешканці села дотримують двох поглядів: половина не цікавиться конфліктом за храм, очікуючи, як усе завершиться, а половина дійсно розділилась після захоплення. Раніше, коли «Київський патріархат» тільки планував захопити нашу парафію, його прихильники спокійно могли зайти до нас на канонічне богослужіння, їм ніхто не заважав і не дорікав.

Після оголошення про перереєстрацію статуту громади, і захоплення нашого Свято-Петро-Павлівського храму, звісно, люди не залишились осторонь. Наприклад, наш кістяк церковного хору розійшовся: дві людини пішли до УПЦ КП, три – лишились з нами. Дії «Київського патріархату», як завжди, зачепили сім’ї, люди вступають у суперечки між собою, бо ці події – ще свіжа рана. Але, з Божою поміччю, все вщухне, і буде мир.

Для справді віруючих немає значення, чи це храм, чи це кімната у хаті, чи це відкрите поле. Проблема, що затісно

– Зазвичай після захоплення храму «Київським патріархатом» вірні УПЦ відходять від конфлікту і будують нове приміщення. Чи є у кинахівської громади резерв для такого відновлення?

– Фактично, у Кинахівцях нема де будуватись. Це невелике село, і впритул до нього є ще кілька населених пунктів, в яких «Київський патріархат» ще раніше захопив приходи. І ось з цих сіл до нашого храму посходились десятки людей, які стали повноправними членами нашої громади. Ми будемо шукати можливості, щоб відновити повноцінне життя спільної громади, але поки що молитимемось у Кинахівцях у будинку, який люб’язно надав для цього наш храмовий староста.

За канонами, служба Божа може відбуватись будь-де, обмежень для цього не існує, і для справді віруючих людей немає значення, чи це храм, чи це кімната у хаті, чи це відкрите поле. Проблема у тому, що, наприклад, на велике свято Трійці усі наші прихожани елементарно не помістились у молитовному приміщенні, і ми освячували зілля й квіти просто неба.

Ініціаторів захоплення дуже дратує, що треба показати масовий результат, а його немає

– Одразу після захоплення «Київський патріархат» всіляко намагався підкреслити кількісну перевагу громади завдяки привезеним до села «активістам». Чи відповідає це дійсності зараз?

Богослужіння у День Святої Трійці

– Нам байдуже, скількох людей вони привезуть до себе. Напевне, ініціаторів захоплення дуже дратує, що треба показати масовий результат, а його немає. Звісно, певний час ті люди з цікавості походять до церкви, але потім полишать цю справу. Тоді буде зовсім незручно.

Ми ніколи не приховували, що до нас прийшли люди з інших сіл, і завжди на цьому наголошуємо. Тому в нас і людно на службі, навіть тепер, коли в нас немає доступу до храму.

– Ваші опоненти опублікували фото з захопленого храму, аргументуючи це тим, що в них – більша половина села. А хто насправді на фото?

– Більша половина села якраз не надто цікавиться їхньою явкою на служби. Вони привозять людей з інших сіл, навіть з міст, причому про це чомусь не говорять. Зрозуміло, що вічно так тривати не може. Тому вони дуже тиснуть на нас, на мою репутацію, а також і на тих, хто підписався за зміну юрисдикції церковною громадою. А люди їм буквально кажуть: «Я допомогла вам перейти, підписалася, а ходити до служби не хочу і не буду». Це їхнє право, і примусити ходити до себе ніхто не зможе.

Якщо люди зійшлися до нас молитись у хату, вони знають, куди йдуть

Люди не є обізнаними у тому, що таке Церква Христова. Вони думали, що захоплять храм, і прихожани залишаться у ньому. Але віруючим, які знають, що таке канонічна Церква, яким це важливо, пішли від них, і це їхня позиція. Ніхто не зможе їх переконати і ніхто цього й не робить. Якщо люди зійшлися до нас молитись у хату, вони знають, куди йдуть. Звісно, що люди сумують за своїм храмом. Але ми боротимемось за нього та за наш статус юридичної особи у правовому полі. А поки наша правота не встановлена офіційним судовим рішенням, церковне життя не повинне постраждати, Літургії будуть щонеділі, бо люди цього прагнуть. Це об’єднана громада цілої округи, і люди, якщо мене або іншого священика тут не буде, підуть молитись аж до Почаєва.

Я ніколи не рахую, скільки людей прийшло до Богослужіння. Прихожани самі цим цікавляться, і після служби кажуть, «Отче, нас сьогодні було 90, не рахуючи дітей». Людей дійсно багато, адже це парафіяни кількох прилеглих сіл.

Найбільший злочин церковних рейдерів – незаконне утримання релігійної святині

– На якому етапі зараз розслідування кримінальних проваджень по справі?

– Зараз лишається актуальним провадження, яке відкрили за рішенням суду від 10 квітня 2017 року, по факту махінацій у так званому «протоколі зборів парафії». На підставі цього паперу була проведена перереєстрація нашого статуту, причому чиновники забули вилучити попередній оригінал статутних документів громади УПЦ. Всі ці порушення буде розглядати суд. Крім того, відкриті провадження по моїй заяві по статті 126, по інциденту при захопленні храму 15 травня, коли мені заблокували вхід до храму, виштовхали зі сходів та порвали одяг, та по статті 179 – як наслідок, захоплення та незаконне утримання релігійної святині. Ця справа – найголовніше.

Просмотров: 881

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *