24 липня – день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги

Понеділок, 24.07.2017 12:01

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ, у рамках спільного проекту, публікує матеріал про велику княгиню, підготовлений редакцією журналу “Фома в Україні”.

24 липня за новим стилем (11 липня за старим стилем) православні християни святкують пам’ять святої рівноапостольної великої княгині Ольги (у хрещенні Олени). 

Роки життя святої рівноапостольної великої княгині Ольги: 890-969.

Велика княгиня вступила на престол Давньоруської держави після того, як загинув її чоловік – великий князь Київський Ігор Рюрикович. Правила вона сімнадцять років – з 945 по 962 роки.

У Ольги був син – великий князь Святослав Ігорович.

Походження великої княгині Ольги

Княгиня Ольга жила в X столітті. Її походження – предмет багаторічних суперечок, які не вщухають досі. За одними джерелами, це була чужоземка, дочка скандинавів, які прийшли на Русь і взяли під контроль більшість слов’янських племен. За іншою – Ольга була слов’янкою, що отримала своє ім’я на честь Київського князя Олега. Треті джерела взагалі говорять про болгарське походження княгині, що теж можливо. Адже в той час серед слов’янських країн саме Болгарія була найсильнішою державою, і мати в дружин жінку з болгарського роду було справою престижу.

Не менша загадка – історія знайомства Ольги і Ігоря. Офіційна версія передає розповідь про те, як у псковських землях простолюдинка Ольга була паромщицею. 10-річну дівчинку і помітив гарячий хлопець Ігор під час переправи, але на приставання княжича Ольга відповіла відмовою – «краще втоплюся, але честі не віддам». Важко сказати, чи запам’ятала цю зустріч дівчина, а ось княжич – запам’ятав, і коли через кілька років йому прийшов час одружуватися, то сватів він заслав саме до юної паромщиці. Запала вона йому в душу – і все тут! Правда, літописи визнають, що Ігор не був вірним чоловіком, але дружину свою Ольгу все одно любив і поважав за мудрість і вольовий характер.

Правління великої княгині Ольги до прийняття Християнства

Саме при княжому дворі сформувалася Ольгина жорстокість, розважливість, холодність. Інакше і бути не могло, адже, навіть будучи дружиною великого князя, вона постійно ризикувала стати жертвою інтриг. І Ольга пристосовувалася – як могла і як уміла. Особливо сильно на її характер подіяла трагічна загибель Ігоря від рук племені древлян, яких князь обкладав непомірною даниною. З убивцями свого чоловіка вона розправилася холоднокровно, перебивши древлянську знать і знищивши багато простих людей. Після цього ніхто вже не посмів підняти на Ольгу руку, і вона через малолітство сина Святослава стала одноосібною правителькою Новгородських, Псковських і Київських земель.

Втім, навіть коли Святослав виріс, влада практично залишалася в її руках, оскільки пристрастю сина була війна, а державою керувала його мати. Ольга провела потужну адміністративну реформу, виробила схему оподаткування, почала активну кам’яне будівництво, колишнє доти на Русі справою нечуваним. І все-таки в народній пам’яті княгиня залишилася не жорсткою правителькою, а саме християнкою – першою серед Рюриковичів.

Велика княгиня Ольга увійшла в історію як одна з творців руської державності. Вона об’їжджала руські землі, подавляла бунти дрібних помісних князів, централізувала державне управління за допомогою системи «погостів». Погости – фінансово-адміністративні та судові центри – були міцною опорою князівської влади в віддалених від Києва землях.

Після прийняття святого Хрещення Ольга звеліла будувати по погостах храми. Уже при святому Володимирі погост і храм сприймалися як єдине ціле. Зараз «погост» означає «цвинтар», але це більш пізнє значення слова.

Завдяки великій княгині значно зросла оборонна міць Русі. При ній навколо міст виростали міцні стіни; до часу її правління історики відносять встановлення перших державних кордонів Русі – на заході, з Польщею.

Київ часів великої княгині був центром тяжіння для іноземних купців; ріс за рахунок кам’яних будівель, часом дуже майстерних, як, наприклад, міський палац Ольги. Його фундамент і залишки стін археологи знайшли в 70-тих роках XX століття.

Хрещення великої княгині Ольги

Хрещення в Царграді. Мініатюра з Радзивілівського літопису

Велика княгиня Ольга стала першим правителем Київської Русі, який прийняв християнську віру. Цікаво, що після її хрещення князівська дружина і весь народ залишалися язичниками. Навіть син майбутньої святий, великий князь Київський Святослав Ігорович, не був християнином.

У світській історіографії утвердилася думка, що Хрещення було для Ольги політичним кроком, який дозволив їй зайняти вигідне положення серед візантійської еліти. Але уважний аналіз житія і літописних згадок показує, що це не зовсім так. Ми достеменно не знаємо, де і коли хрестилася руська правителька, але джерела кажуть, що її положення у візантійському суспільстві після прийняття Хрещення було не таким вже й високим, і воно явно не відповідало амбіціям цієї сильної жінки. І тут мимоволі розумієш, що Ольгою рухала не політика, а віра. Бабка Володимира Великого була однією з тих, хто на собі випробував силу преобразуючої Божої благодаті. Незважаючи на бурхливе життя і величезну владу, яка була зосереджена в її руках, ця жінка рано стала замислюватися над сенсом життя, і цей пошук привів її до вирішення прийняти християнство.

Як розповідає «Повість минулихліт», Ольга хрестилася в 957 році в столиці Візантії – Константинополі. Вона відправилася туди, доручивши Київ синові Святославу, який на той час підріс і міг управляти державою. У Царгороді імператор Костянтин VII Багрянородний і патріарх Константинопольський Феофілакт хрестили руську княгиню особисто: «І було названо їй в хрещенні ім’я Олена, як і древньої цариці-матері імператора Костянтина I». Патріарх звернувся зі словом настанови Ольгу словами: «Благословенна ти між жонами руськими, бо залишила темряву і полюбила Світло. Благословлять тебе руські люди у всіх прийдешніх поколіннях, від онуків і правнуків до найвіддаленіших нащадків твоїх».

Існують і інші версії, хто, коли і за яких політичних обставин хрестив велику княгиню Ольгу. Одне відомо точно – сталося це в столиці Візантії. До Києва правителька повернулася вже християнкою.

Смерть, шанування і прославлення великої княгині Ольги

Після святого Хрещення Ольга прожила трохи більше десяти років. Вона померла в 969 році і була похована за християнським обрядом. Онук великої княгині – святий рівноапостольний Володимир, хреститель землі Руської, переніс її мощі в знамениту Десятинну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, перший кам’яний храм Давньоруської держави.

Тоді ж, в період правління святого рівноапостольного князя Володимира, Ольгу стали почитати як святу. День пам’яті святої Ольги (в хрещенні Олени) відзначали 11 липня (24 липня по новому стилю).

У 1547 році велику княгиню зарахували до лику рівноапостольних святих.

Іконографія святої рівноапостольної великої княгині Ольги

Іконографія великої княгині Ольги – традиційна для всіх рівноапостольних святих. Рівноапостольні – ті святі, які служили Господеві, просвічуючи людей світлом Христовим. Наприклад (якщо мова йде про святих князів і царів), звертали в християнство громадян країни, в якій царювали. Ці святі уподібнюються апостолам – за поширення Євангелія. Це і свята Марія Магдалина; і імператор Костянтин і його мати цариця Олена; і князь Володимир, який хрестив Русь; і свята Ніна, просвітителька Грузії; і велика княгиня Ольга.

Рівноапостольну Ольгу традиційно зображають на іконах стоячи. У правій руці у неї – хрест, символ проповіді Христової, яку вели всі рівноапостольні святі. У лівій руці – символічне зображення храму.

Ще один традиційний образ святої Ольги – разом з рівноапостольним князем Володимиром.

Переклад українською Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ

Просмотров: 258

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *