ОБСЄ
Державам-учасницям ОБСЄ
БДІПЛ
Державі Україна
міжнародним організаціям
Заява
голови Представництва Української Православної Церкви при міжнародних організаціях єпископа Баришівського Віктора на нараді ОБСЄ з питань людського виміру 11-22.09.2017 м. Варшава
Шановні учасники наради!
Українська Православна Церква — найбільша православна конфесія в Україні, яка перебуває в канонічній єдності зі Вселенською сім’єю Православних Церков та нараховує понад 12 000 релігійних організацій по всій країні.
З 2015 року представники нашої конфесії змушені регулярно заявляти на конференціях і нарадах ОБСЄ, присвячених питанням релігійної свободи і захисту прав людини про критичну ситуацію порушень прав і свобод православних віруючих громадян в Україні. Протягом трьох років ситуація не змінилася на краще і ми не можемо стверджувати, що державні органи України забезпечують рівноправність, недискримінацію та верховенство права щодо Української Православної Церкви. На жаль, наші надії на те, що звернення в національну судову і правоохоронну системи можуть забезпечити реальний захист наших віруючих, не справджуються.
Незважаючи на те, що правопорушення щодо віруючих УПЦ носять здебільшого очевидний і кричущий характер, — навіть з найбільших резонансних справ національна правоохоронна система не забезпечила захист та відновлення порушених прав потерпілих — вірян нашої конфесії. Так, з 2015 року, незважаючи на відкриття кримінальних справ, не притягнуті до відповідальності співробітники Міністерства внутрішніх справ, котрі причетні до масового та безпідставного побиття дубинками і застосування спецзасобів стосовно віруючих релігійної громади УПЦ с. Катеринівка Тернопільської області, де серед постраждалих є жінки, молодь і люди похилого віку, які отримали важкі травми. Також, з 2015 року і до сьогодні не відновлені Богослужіння у храмі с.Птича Рівненської області, що належить УПЦ на праві власності. Незважаючи на 5 судових рішень у цій справі, що підтверджують права громади на будівлю храму — він заарештований в рамках кримінального провадження, — ніби ця будівля є засобом вчинення злочину. Як ми вважаємо, і це підтверджується інформацією, що отримується нами у зазначеній справі, — арешт храму в рамках кримінального провадження ініційований органами поліції з метою позбавити УПЦ можливості проводити в ньому Богослужіння і надати правопорушникам можливість вчиняти подальші незаконні спроби передати храм в розпорядження іншої конфесії. В аналогічному становищі перебувають ще близько 40 культових будівель УПЦ, незаконно відібраних у наших релігійних організацій. Незаконним відібранням ми називаємо насильницьке захоплення будівель всупереч бажанню парафіян — членів громад УПЦ.
Не можна не відзначити, що масові захоплення розпалюються промовами ненависті та недружньою риторикою в ЗМІ, в тому числі і з боку високопоставлених державних чиновників, що подає суспільству сигнали про безкарність правопорушень щодо УПЦ. Агресивна поведінка не присікається і переходить на побутовий рівень; мають місце випадки, коли вчителі називали дітей «сепаратистами» тільки за те, що вони є парафіянами Української Православної Церкви.
Очевидно, що таке ставлення до релігійних організацій і віруючих УПЦ впливає на прийняття рішень органами місцевого самоврядування та державними органами, які починають побоюватися внутрішньокорпоративної відповідальності і покарання за прийняття рішень на користь УПЦ. Так, Тернопільська обласна рада з 2009 року і до сьогодні відмовляє Почаївській Свято-Успенській Лаврі у видачі дозволу на видобуток будівельних матеріалів, необхідних для відновлення культових будівель. Судові рішення прийняті на користь Лаври, відкрито виконавче провадження, однак необхідні документи так і не видаються. У 2017 році на засіданні Почаївської міської ради депутат Тернопільської обласної ради В.Габор влаштував бійку і порвав протокол засідання, щоб не допустити виділення землі монастирю. Почаївська міська рада звернулася до поліції з відповідною заявою, відкрито кримінальне провадження.
На додаток до масових захоплень храмів, підпалів, погроз віруючим нашої конфесії, — на розгляд до парламенту були подані законопроекти №№4128,4511,5309, які вже отримали негативну характеристику з боку міжнародної громадськості, представників Православних Церков, а також рекомендовані для відхилення науково-експертним управлінням Верховної Ради України як такі, що не відповідають законодавству України та нормам міжнародного права. Відповідно до цих проектів законів нашій конфесії деякі політики хочуть надати спеціальний статус, зобов’язати її змінити назву і підписувати спеціальні угоди з державними органами. Призначення священнослужителів також пропонується погоджувати з відповідними державними структурами. При цьому, для інших конфесій такий обов’язок не встановлюється. Право голосувати на зборах членів наших громад пропонується передати всім жителям населеного пункту, в якому зареєстрована громада. Такі законотворчі норми спрямовані на полегшення незаконних захоплень храмів УПЦ і посилення тиску на нашу конфесію. Незважаючи на те, що 18 травня 2017 року в м. Києві під стінами парламенту пройшло багатотисячне молитовне стояння віруючих проти прийняття цих законів, а стурбованість можливістю їхнього прийняття висловили: Всесвітня Рада Церков, низка Автокефальних Православних Церков (Руська, Польська, Сербська, Олександрійська, Болгарська, Чеських земель і Словаччини), інші представники Всесвітнього Православ’я, Державний Секретаріат Ватикану — згадані законопроекти знову винесені на розгляд українського парламенту. Очевидна незаконність одного із законопроектів (№4511) була визнана навіть Президентом України, який у своєму щорічному посланні до Верховної Ради України від 07.09.2017 року заявив, що не підписуватиме законопроект, який передбачає затвердження кандидатур єпископів і священиків державними органами, проте інші законопроекти не були оцінені Президентом України як неприпустимі.
Вже понад двох років Міністерство культури України безпідставно не здійснює реєстрації змін до статутів релігійних центрів — єпархій, монастирів нашої конфесії. У зв’язку з нереєстрацією статутів наших монастирів і єпархій Священний Синод УПЦ прийняв окреме рішення, а в 2016 році Київська Митрополія Української Православної Церкви звернулася до суду з вимогою визнати дії Міністерства культури України незаконними. Однак, в порушення всіх встановлених строків судового провадження, рішення суду до теперішнього часу не передане в наше розпорядження.
Окрему увагу слід приділити питанню створення Помісної Православної Церкви в Україні. Очевидно, що розгляд цього питання відноситься до сфери внутрішнього релігійного розсуду і свободи віросповідання православних віруючих. Зважаючи на це, неприпустимим є втручання держави в цю сферу і тим більше ініціювання або штучне прискорення цих процесів. Канонічне визнання представляє для віруючих України виняткову цінність, тому політизація питання створення Помісної Церкви в Україні є неприпустимою. У зв’язку з цим, прийняття Верховною Радою України звернень до Константинопольського Патріарха і проведення зустрічей державних політиків з питання створення Помісної Церкви, ми вважаємо необґрунтованим втручанням держави у внутрішні справи православних віруючих і канонічні засади Православної Церкви.
Представники Української Православної Церкви постійно інформують ОБСЄ про ситуацію, що склалася. Порушення прав віруючих УПЦ стали настільки очевидним фактом, що співробітники місії з 2015 року здійснюють постійний моніторинг конфліктів, зустрічаючись як з представниками наших громад і органів влади, так і з представниками структур, які вчиняють силові захоплення. Наявність проблеми підтверджується звітом Управління Верховного Комісара ООН з прав людини про ситуацію з правами людини в Україні (п. 119-120)[1], Державного департаменту США про релігійну свободу в світі за 2015 рік[2], українських правозахисних організацій[3].
Безпосередньо в ці дні тривають спроби відібрати храм у віруючих м. Коломия Івано-Франківської області. У цьому конфлікті священики Української Греко-Католицької Церкви за підтримки воїнів «Чорної сотні» спробували захопити Благовіщенський храм, який перебуває у законному користуванні релігійної громади Української Православної Церкви. Після чого храм був незаконно закритий і опечатаний, а щодо віруючих релігійної громади УПЦ стала звучати ворожа риторика через їхню конфесійну приналежність. Органи державної влади замість залучення до відповідальності правопорушників ініціювали перевірку дотримання громадою законодавства і громадські слухання, на яких чинився тиск на віруючих.
07 вересня 2017 року в м. Миколаєві, на будівельному майданчику біля ДК «Корабельний», правопорушники в присутності співробітників органів поліції зруйнували фундамент споруджуваного храму і побили віруючих, з метою перешкодити реалізації їхніх законних прав. За кілька тижнів до цих подій були спалені дерев’яні комплектуючі майбутнього храму. Незважаючи на те, що перераховані події продовжувалися тривалий час, поліція не змогла профілактувати злочини. Розпалювання релігійної нетерпимості, а також подальше ігнорування порушень права на свободу віросповідання та релігійної діяльності Української Православної Церкви, за відсутності належного розслідування та публічного осуду фактів порушень прав віруючих нашої Церкви, неминуче призведе до ослаблення верховенства права і законності в Україні.
Звертаємо увагу представників ОБСЄ, держави Україна, дипломатичних представників держав — учасниць даної наради, що міжнародне право і позиції авторитетних міжнародних організацій підтверджують неприпустимість подібної поведінки з боку представників державних органів. Так, в доповіді Спеціального доповідача з питання про свободу релігії або переконань Організації Об’єднаних Націй за 2014 рік говориться: «Порушення прав людини можливі не тільки з боку держав, досить часто вони вчиняються недержавними суб’єктами. Проте, відповідальність за такі акти несе держава, оскільки вони можуть свідчити про недосконалість системи захисту прав людини. Перший крок до захисту від насильства в ім’я релігії полягає в негайному і беззастережному засудженні високопоставленими представниками держави всіх подібних актів, де б вони не відбувалися. Представники держави повинні відігравати провідну роль у справі ліквідації насильства, висловлюючи співчуття жертвам та забезпечуючи підтримку особам і групам, на яких це насилля спрямоване. Насильницькі напади на представників груп, які піддаються систематичній дискримінації, що здійснюються в ім’я релігії, слід розуміти як посягання на суспільство в цілому».
У зв’язку з цим Українська Православна Церква:
- Звертається до держави Україна за допомогою заяв державних службовців публічно засудити дії радикальних організацій і правопорушників, які відкрито вчиняють злочини щодо релігійних організацій та віруючих нашої конфесії.
- Звертається до держав-учасниць ОБСЄ надати державі Україна рекомендації в процедурі Універсального періодичного огляду ООН 28 сесії Ради з прав людини, на якій в листопаді 2017 року буде розглянуте виконання нашою країною зобов’язань щодо забезпечення прав людини. Надання таких рекомендацій з викладених вище проблем безсумнівно стане внеском у справу захисту прав людини та реального забезпечення свободи віросповідання в нашій країні.
- Закликає ОБСЄ, держави-учасниці цієї наради шляхом проведення консультацій та інших способів комунікації сприяти зняттю з порядку денного Верховної Ради України дискримінаційних законопроектів №№ 4128, 4511, 5309, сприяти припиненню правопорушень стосовно Української Православної Церкви.
[1] http://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/Ukraine_13th_HRMMU_Report_3March2016_ru.pdf
[2] state.gov/j/drl/rls/irf/religiousfreedom/index.htm?dynamic_load_id=256253&year=2015#wrapper
[3] The Report on violations of the rights and freedoms of religious organisations: Facts, Evidence and Claims Regarding Violations of the Rights of Believers and Religious Organizations of the Ukrainian Orthodox Church in 2014-2016: www.protiktor.com/english
14 вересня 2017 рік,
м. Варшава, Польща
Просмотров: 211