Преосвященний єпископе Сергію!
Стоячи тут разом з собором Преосвященних архіпастирів, звертаюся до тебе наступними словами: Зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, є земля свята (Вих. 3:5). У цьому святому храмі, який сьогодні став для тебе Сіонською горницею, ти прийняв язико-вогнеобразну Духа благодать, яка піднесла твою неміч на висоту єпископського достоїнства. Зупинись і замислись над незбагненною величчю цієї миті! Адже отриманий тобою Божественний вогонь здатний зцілити немічне і наповнити зубожіле, просвітити і зміцнити тебе, але він також має властивість виявляти і випробовувати діло кожного: у кого воно устоїть — той одержить нагороду, а в кого згорить — зазнає втрати (див. 1 Кор. 3:13–15). Не забувай, що скарб, отриманий тобою в таїнстві Архієрейської хіротонії, ти носиш у глиняному сосуді, тому маєш пильнувати себе, щоби святиня не була зневаженою і попраною через необачність або недбалість.
Єпископське служіння бере свій початок від мироспасительного подвигу Господа нашого Іісуса Христа. За словами преподобного Ісидора Пелусіота, «єпископ, як образ Христовий, виконує діло Христове, і ризами своїми показує всім, що він уподібнюється благому і великому Пастирю, будучи поставлений нести на собі немочі пастви». Тож, як бачиш, єпископ — це не князь Церкви. Бо, за словом Господнім, князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними, але у церковній общині хто хоче бути більшим, має стати слугою, і хто хоче бути першим, має стати рабом (див. Мф. 20:25–27). Слова цієї настанови наш Божественний Учитель ствердив на власному прикладі, адже прийшов Він у світ щоби Самому послужити людям і віддати душу Свою для викуплення багатьох.
Кожний християнин, а найпаче — єпископ, покликаний бути світлом цього світу, який лежить у темряві. І ти своїм безпорочним життям маєш бути взірцем для наслідування іншим, щоби через твої добрі справи прославлялося ім’я Отця нашого Небесного.
Ступаючи на поприще архіпастирського служіння, прислухайся до слів богоглаголивого апостола Павла: Єпископ повинен бути непорочний, як Божий домобудівник, не зухвалий, не гнівливий, не п’яниця, не забіяка, не користолюбець (Тит 1:7). Єпископ має збагачуватися у Бозі. Вже згадуваний нині преподобний Ісидор підкреслює, що єпископ живе не для себе, а для підлеглих, і життя його оцінюється тисячею очей і язиків.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви тобі визначено бути єпископом Ладижинським, вікарієм Тульчинської єпархії. Тут ти трудився понад десять років, обіймаючи посаду секретаря єпархії, тут тебе добре знають священики і миряни, але паства, яка вручається сьогодні твоїм турботам, належить не тобі: вона є надбанням Господа нашого Іісуса Христа, Який придбав її Чесною Своєю Кровію (див. Діян. 20:28). Він є той камінь, та твердиня, на якій збудована споруда Святої Церкви. У всіх справах керуйся настановами Високопреосвященнішого Іонафана, митрополита Тульчинського і Брацлавського, який поручився за тебе і запропонував твою кандидатуру на єпископське служіння.
На великому поприщі, котрим ти тільки починаєш іти, нехай твоєю опорою буде цей архіпастирський жезл. Спираючись на нього, звершуй подвиг свого власного спасіння і допомагай спасатися іншим. Поревнуй трудам і подвигу богодухновенних Апостолів, пастирів і учителів Церкви Христової, щоби бути достойним їхнього жеребу і стати причетним до їхнього богокрасного сонму.
Закарбувавши усе сказане на скрижалях власного серця, зі смиренням прийми цей жезл і від повноти дарованої тобі благодаті благослови народ Божий, який підносив за тебе сьогодні свої молитви про низпослання тобі небесної допомоги у прийдешньому архіпастирському служінні.
+ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
24 березня 2018 року
м. Київ
Просмотров: 706