Правнучка прославленого у лику святих настоятеля Святогірської обителі майже десять років шукала свого родича-монаха

Родичка преподобносповідника Трифона (Скрипченка) у день пам’яті святого сповідника приїхала у Святі гори вшанувати пам’ять святого родича і привезла нові факти з його життя. У лику місцевошанованих подвижників благочестя четвертий з моменту відродженої у 1844 році намісник обителі був прославлений у липні 2008 року.

У Свято-Успенській Святогірській лаврі 14 травня 2018 року молитовно вшанували пам’ять преподобносповідника Трифона (Скрипченка), архімандрита Святогірського (+1939). Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на прес-службу обителі.  

У день пам’яті святого сповідника намісник Святогірської Лаври митрополит Арсеній очолив соборний молебень, а напередодні, ввечері 13 травня, владика звершив полієлейну службу одному із прославлених Церквою покійних настоятелів (четвертого з моменту відродженої у 1844 році) Святогірської обителі. Богослужіння відбувалося в Покровському храмі.

Вшанувати пам’ять свого святого родича, який був прославлений Українською Православною Церквою у лику місцевошанованих подвижників благочестя, «які у Святих Горах на Донці» подвизалися, 12 липня 2008 року, приїхали правнучка рідної сестри архімандрита Трифона Лариса.

Як поділилася правнучка старшої сестри архімандрита Трифона з лаврською прес-службою, про те, що її двоюрідний прадід був ченцем, вона знала давно, але не уявляла де він міг служити. Років 7-8 тому Лариса розпочала пошук відомостей про свого родича: їздила, показуючи його фотографію і в Глинську пустинь, і в монастирі міста Чернігова, і навіть в Почаєв (оскільки хтось із сестер сказав їй, що можливо, отець Трифон був і на Західній Україні). Розгадка прийшла рік тому, коли навесні 2017 року сестра Лариси Людмила знайшла в інтернеті сайт, на якому була інформація і фотографії преподобноісповідника Трифона, архімандрита Святогірського.

Коли Лариса дізналася, хто її родич, за її словами, її щастю не було меж. Вона просто раділа і дякувала Господу за таку милість, швидко усвідомивши після цього, яка велика відповідальність лягла на її плечі — прагнути жити свято, виправдовуючи родинні зв’язки зі Святогірським подвижником.

У Святогір’я на святкування 14 травня вони прибула вдруге. Перший її візит в обитель був восени 2017 року разом з групою зі свого рідного міста Білопілля (Сумська область). Цього разу родичка отця Трифона привезла деякі нові відомості та документи щодо його житія, які передала митрополиту Арсенію після богослужіння.

Завдяки цим даним Святогірська обитель тепер має у своєму розпорядженні більш точну інформацію про його батьків, сім’ю та деякі досі невідомі факти з його великотрудного житія.

Зокрема, в архів Святогірської Лаври були передані завірена директором архіву копія метричної книги храму Святої Трійці в слободі Ополонка, в якому хрестився і недалеко від нього жив архімандрит Трифон. фотографії з особистих архівів родини. Окрім цього, внучата племінниця преподобного Святогірця передала зошит, особисто нею списаний акуратним почерком з відомостями про свого знаменитого прадідуся, а також відомостями про решту своєї рідні. Лариса пообіцяла продовжити пошуки документів.

Преподобний Трифон народився в 16 червня 1866 році (згідно нових даних, наданих правнучкою святого) у селі Ополонка, Сумського повіту, Харківської губернії в селянській родині. 17 січня 1890 року вступив на послух в Святогірську пустинь. 13 липня 1897 року прийняв чернечий постриг з нареченням імені Трифон. У 1909 році був обраний братією настоятелем Святогірської пустині. 1 жовтня 1910 року возведений в сан архімандрита. У роки настоятельства архімандрита Трифона обитель перебувала в повному своєму розквіті і відрізнялася не тільки зовнішньою впорядкованістю, але славилася і суворим високодуховному життям ченців. З 1917 року для архімандрита Трифона починається шлях сповідництва. Прикладом того, що він пережив у роки розорення обителі (1917 – 1922 рр.), Служить один із записів монастирського літописця ієродиякона Луки (Грицкевича):

«У напівчетвертого 2/15 січня ввечері через міст до воріт готелю на шістнадцяти підводах під’їхали шістдесят добре озброєних, одягнених частково у військову форму, частково по-цивільному молодих людей… Близько восьмої години ранку черговий ієромонах звершив проскомідію пізньої Літургії і ієродиякон, вийшовши на амвон, проголосив: «Благослови, Владико», – як раптом бандити вторглися у храм, накинулися на священнослужителів і почали тягнути їх в ризах геть із церкви, але потім на прохання дали їм роздягтися і вигнали на тротуар, куди зігнали всіх монахів (з настоятелем архімандритом Трифоном, скарбником ігуменом Герасимом, духівником ієромонахом Каллістом), поставили в ряди і почали навчати військовим прийомам; причому, над багатьма чинилися різні тортури: били, штовхали, роззули на снігу настоятеля і наділи на нього капці, стригли волосся, змушували курити, пити чорнило, оцет. Так тривало до другої години дня. Після чого погнали всіх у трапезну церкву, де знову піддавалися знущанням, які тільки могли тоді бандити винайти, особливо на настоятеля лилася різна хула і лайки».

12 червня 1922 року в числі 9-ти чоловік з Святогірської братії ігумен Трифон був засуджений за приховування церковних цінностей від вилучення в допомогу голодуючим. Засуджений до двох років примусових робіт з позбавленням волі.

Пізніше, за свідченням деяких духовних чад, отець Трифон був засуджений і засланий, після чого йому було заборонено повертатися в рідну Харківську область. Але, бажаючи оселитися недалеко від Святогірської обителі, він обрав для проживання село Сватова Лучка, що знаходилося в 70 кілометрах від Святогір’я, але вже в іншій області – Луганській. Тут він жив до кінця своїх днів. Помер мирно 14 травня 1939 року.

У день похорону була закрита церква села Сватова Лучка, і з неї були скинуті на землю залізні хрести. Один з них був поставлений на могилі померлого у вигнанні настоятеля-сповідника. Завдяки цьому через 63 роки нова братія Святогірської обителі без особливих труднощів змогла відшукати серед інших похованих могилу архімандрита Трифона. Вона перебувала в одному ряду з могилами його покійних духовних чад, багато з яких були таємно пострижені отцем Трифоном. Місце поховання з благоговінням шанується православними християнами, а святі мощі перенесені в Святогірську обитель.

Докладніше про житіє перподобносповідника Трифона

Інформаційно-просвітницький відділ Святогірської Лаври просить відгукнутися всіх, хто має в своєму розпорядженні будь-які нові відомостями або документальні свідчення про Святогірського настоятеля преподобноісповідника архімандрита Трифона (Скрипченко Тихона Васильовича, 16.06.1866-14.05.1939), а також про інших преподобних Святогірців. Ця допомога буде вважатися духовною милостиню Святогірській обителі, і приверне до вас молитви Пресвятої Богородиці і преподобних отців Святогірських, «які у Святих Горах на Донці» подвизалися.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 320

Залишити відповідь