29 серпня, на наступний після Успіння Пресвятої Богородиці день, Церква згадує перенесення з Едеси до Константинополя Нерукотворного Образа (Убруса) Господа Іісуса Христа.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні».
Ця подія нерозривно пов’язана з історією появи образу «Спас Нерукотворний». Існує дві версії цього чуда.
Згідно з однією, східною, правитель сирійського міста Едеси Авгарь захворів на проказу – хворобою, яка до останнього часу була невиліковною. Почувши про чудеса, які творить ізраїльський проповідник Іісус, цар щиро повірив, що зцілиться, якщо побачить Його лик.
За наказом імператора в Іудею поїхав художник, але великий натовп не давав можливості наблизитися до Христа. Тоді Іісус Сам покликав художника і, взявши рушник (убрус), обтер їм Своє обличчя. На убрусі з’явився лик Спасителя, і Авгарь, отримавши його, дійсно був вилікований.
Інший переказ зберігає західна церковна традиція. Згідно з ним, коли Христа вели на Голгофу, Його обличчя вкрилося потом, і одна з жінок, на ім’я Вероніка, подала Спасителю хустку. Після того, як Христос втерся, на тканині з’явився Його лик.
Через різницю переказів існує два іконографічних сюжету «Спасу Нерукотворного» – західне і східне. Православна Церква зображує Лик Христа спокійним, з відкритими очима. На католицьких зображеннях у Спасителя Лик страдницький, очі нерідко закриті, а на голові терновий вінець.
Не менш цікаве і припущення деяких сучасних вчених, що іконографія «Спасу Нерукотворного» сходить до шанування Туринської плащаниці, яка довгий час демонструвалася складеною таким чином, що було видно тільки відбиток Лику.
Кожна людина вільна прийняти будь-яку версію або не повірити жодній. Цінність ікони «Спас Нерукотворний» від того не зменшиться. Справа в тому, що історія християнства знає багато спроб оголосити іконошанування поза законом на підставі старозавітної заборони на зображення Бога. Церква відповідає на це нагадуванням про земний шлях Іісуса Христа.
Образ «Спасу Нерукотворного» дозволяє Церкві стверджувати, що ікона — свідоцтво того, що Бог дійсно став Людиною і приходив на землю, щоб Своїм Життям, смертю і Воскресінням дати людству спасіння і життя вічне.
Просмотров: 275