Комісія розглянула матеріали про вшанування ікон Богородиці: «Утамуй мої печалі» і «Тригірська» (Житомирщина) та «Осичанська» (Одещина).
13 вересня 2018 року у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі під головуванням митрополита Херсонського і Таврійського Іоанна відбулося засідання Комісії з канонізації святих при Священному Синоді Української Православної Церкви, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ із посиланням на прес-службу Херсонської єпархії.
Під час засідання були розглянуті матеріали, що стосуються встановлення святкування на честь ікон Божої Матері «Утамуй мої печалі» (Свято-Георгіївський ставропігійний чоловічий монастир с. Городниця Житомирської області), «Осичанська» (Балтська єпархія) і «Тригірська» (Житомирська єпархія).
Після вивчення матеріалів їх передали для розгляду Священному Синоду Української Православної Церкви.
Ікона Богородиці «Утамуй мої печалі». Образ був перенесений у поліський край у 1903 році ченцями зі Святої Гори Афон, при архієпископові Волинському та Житомирському Антонії (Храповицькому). При перенесенні святиня явила себе багаточисельними чудесами. Чудотворний образ помістили в Городницькому, в ім’я Георгія Побідоносця чоловічому монастирі. У роки гонінь безбожники перенесли ікону в місце з нечистотами. Проте в 1944 р. святиня знову зайняла своє місце у Свято-Георгіївському храмі смт. Городниця (Житомирська єпархія).
З 1979 року в смт. Городниці відроджується монастир. У нім перебувають одночасно жіноча та чоловіча чернечі общини. На Богослужіння монахи та монахині збираються в кам’яний 7-купольний собор святого великомученика Георгія Побідоносця, споруджений в 1903 році. У ньому нині й знаходиться чудотворний образ.
Ікона Богородиці «Осичанська». Село Осички (Одеська область) було засноване у ХVIII ст. У 1753 році була освячена дерев’яна цвинтарна церква в ім’я святителя Миколая. Пізніше начальник військових поселень полковник Михайло Звєрєв наказав скасувати парафію, а шановану місцеву ікону Божої Матері доручив перенести у Саврань, але незабаром вона знову була повернута у село Осички, оскільки розпорядник сильно занедужав і зрозумів, що на нього було надіслано грізне знамення Божої Матері.
Напередодні був відслужений молебень до Божої Матері, і чиновник дав обітницю побудувати новий храм, який був закладений в 1848 році, а освячений в 1851 році. З того часу Осичанська ікона Пресвятої Богородиці була головною святинею парафії. Богородиця неодноразово являла Свою Милість у позбавленні від різних недуг.
У безбожні роки після закриття храму комуністами оригінал образу був загублений. Але місцеві жителі села зберігали пам’ять про святиню. У багатьох будинках в Осичках є копії шанованого образу дореволюційних часів. У квітні 2008 року в Спасо-Преображенський храм села Осички (Балтська єпархія) була пожертвувана точна копія Осичанської ікони Божої Матері.
Ікона Богородиці «Тригірська». Ще в давні часи на скелистому березі річки Тетерів заснувався «пустинножительний монастир». У XVII ст. число братії збільшилось, монастир став Свято-Троїцькою обителлю. На жаль, але церковне передання змовчує про те, як саме і коли з’явилася в монастирі чудотворна Тригірська ікона Божої Матері. Можливо, що нестача свідчень пояснюється тривалим зусиллям уніатів в цій частині України. Слід зазначити, що в роки радянських антицерковних кампаній віруючим ледве вдалося зберегти святиню від знищення.
Милістю Божою, в державному архіві був знайдений рапорт настоятеля монастиря отця Досифея (1867 рік), де йдеться про дивне зцілення німого з народження хлопця. Нині чудотворна ікона знаходиться у Спасо-Преображенському храмі Тригірського монастиря (Житомирська єпархія), в спеціально влаштованому кіоті під срібною ризою.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 1463