Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів про дві головні умови достойного приготування себе до Вічного життя

Під час земного життя людина повинна приготувати себе до Вічності. Про це сказав Блаженніший Митрополит Онуфрій під час своєї недільної проповіді в Чернівцях, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

«Бог створив людину не тільки для земного, але й для вічного життя, — зазначив Предстоятель. — За цей час людина повинна приготувати себе до Вічності».

Його Блаженство нагадав Євангельську притчу про багача і Лазаря (Лк., XVI, 19–31), у якій Господь показав, що «Бог дає нам багатство не тільки для того, щоб ми ним насолодилися, а й допомогли милостинею тим, хто цього потребує».

Архіпастир наголосив, що «коли людина приходить у потусторонній світ, то вже не може нічого зробити для себе», за неї «говорять» її добрі справи у земному житті.

Продовжуючи свою думку, ще одним способом достойного приготування себе до Вічності, Блаженніший владика назвав дар покаяння.

«Поки ми живемо на землі, який би великий гріх не зробили, якщо звернемося до Бога і попросимо «Прости мене, я не маю виправдання, я згрішив, помилуй мене, Господи! — Бог простить нам усі гріхи», — підкреслив він.

Проте, за словом Митрополита Онуфрія, «коли душа відлучається від тіла, вона вже не може каятися. Там душі людській може допомогти тільки молитва тих, хто живе на землі».

«Тому ми в Святій Православній Церкві постійно молимося за упокій тих людей, які відійшли у вічність і просимо, щоб Господь простив їм вольні й невольні гріхи і сподобив Царства Небесного», — нагадав Архіпастир.

Дивіться також другий випуск телепрограми “Слово Предстоятеля” з Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм, у якому Архіпастир розповів про значення земного життя для визначення долі людини у вічності.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 1733

1 коментар

  1. Упасти в ноги і вклонитись до землі,
    Так хочеться вам руки цілувати!
    Дай Бог що ви ще років сто жили,
    А ми, щоб вас навчились цінувати!
    Вітання линуть у мене з душі,
    До Вас, блаженнійший всієї України!
    Навряд дійдуть до Вас мої вірші,
    Так хочеться, щоб ми були єдині!
    Єдині з Богом, з вірою батьків,
    Єдині Духом Божим і в молитві!
    Щоб головними були ці зв’язки,
    І ближніми лишилися в суспільстві!
    Так гарно світить сонце із Небес –
    Це Сам Господь Вам шле благословіння!
    Він за усі помер, за всіх воскрес,
    І кожного веде Бог до спасіння!
    Нам Церкву дарував, яку сам ад
    Не переможе і нічим не знищить!
    І в Небесах росте чарівний сад,
    Де є відсутні: зло, підступність, підлість.
    Ведіть, владико, нас і вчіть,
    Як жити з Богом, як Йому служити!
    І як навчитися людей любить,
    Яких бува немає сил терпіти!
    Хай сонце сяє або дощик ллє,
    А може сніг сховає бруд буденний!
    Нехай Господь любов’ю воздає,
    Вам за молитву і за труд щоденний!

Залишити відповідь