Митрополитам Донецькому Іларіону та Горлівському Митрофану відмовлено в проїзді через лінію розмежування

«З глибоким обуренням і здивуванням» сповіщається на сайті Донецької єпархії про даний інцидент.

9 грудня 2018 року представники влади України не дозволили Правлячому архієрею Донецько-Маріупольської єпархії Української Православної Церкви митрополиту Донецькому і Маріупольському Іларіону перетнути лінію розмежування в офіційному пункті пропуску – КПВВ «Новотроїцьке». Владика прямував в монастир на богослужіння. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на прес-службу Донецької єпархії.

Публікуємо заяву прес-служби повністю:

“Митрополит Іларіон прямував з Донецька до Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря у селі Нікольське Волновахського району Донецької області для здійснення традиційної (на протязі ось вже 20 років) спільної молитви з архієреями УПЦ, насельниками обителі і численними паломниками в свято ікони Божої Матері «Знамення» 10 грудня. Відвідування місцевого притулку для людей похилого віку, зустріч з насельниками обителі і численними православними віруючими з різних регіонів України, які традиційно прибувають 10 грудня для участі у вищевказаних урочистостях, були зірвані.

Без вказівки об’єктивних на те причин право митрополита Іларіона на перетин лінії розмежування (так званий електронний пропуск у відповідній базі СБУ) було анульовано. Єдина «причина» виникнення такої ситуації, за словами співробітника Служби безпеки України на КПВВ «Новотроїцьке», виявилася гранично простою і знущально безпідставною: «… особливе розпорядження з Києва…».

При цьому абсурдність деталей ситуації дивує: електронний пропуск митрополита Іларіона, за словами того ж співробітника СБУ, був анульований 7 грудня проте 8 грудня митрополит Іларіон повертався з Києво-Печерської Лаври після засідання Священного Синоду УПЦ до Донецька, і проблем при проходженні лінії розмежування не виникло. Ще більше нерозуміння викликає факт того, що громадянину України відмовлено в невід’ємному праві в’їзду на Батьківщину. Подібні дії свідчать про небажання певних сил у встановленні миру, адже в умовах протистояння Українська Православна Церква є єдиною сполучною ланкою, що володіє авторитетом по обидва боки лінії розмежування.

Також вищевказані дії Служби безпеки України можна вважати провокаційними, особливо в контексті нещодавнього звернення Президента України П.О. Порошенко до Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія з проханням про сприяння в поверненні українських моряків.

Виникає питання – що це: провокація, спрямована проти миротворчих ініціатив Президента України або свідоме лицемірство вищого керівництва країни?

Дана ситуація кричуще свідчить, що влада України продовжує йти по вибраній ними лінії грубого втручання в справи Церкви і відвертого переслідування і дискримінації ієрархів і священнослужителів УПЦ за релігійною ознакою, явно порушуючи при цьому конституційні права громадян України (у випадку з митрополитом Іларіоном – право на свободу пересування, позначене в статті 33 основного Закону України – Конституції) і ряд статей «Конвенції про захист прав людини і основних свобод», ратифікованої Україною ще в 1997 році.

Незважаючи ні на які перешкоди, включаючи так звану «лінію розмежування» і перешкоди, що штучно влаштовуються владою у вигляді обмеження прав і свобод Правлячого архієрея і священнослужителів, Донецька єпархія Української Православної Церкви була і залишається надалі єдиною територіально, а також такою, що об’єднує священноначалля і всіх віруючих в єдиносердну молитву до Всемилостивого Творця і до прославлених святих угодників Божих, що просіяли в землі Донбасу.

Нагадаємо, що це далеко не перший в поточному році випадок тиску і обмеження прав і свобод архіпастирів і священнослужителів канонічної Української Православної Церкви з боку представників влади різних рівнів.

Хочеться висловити надію на те, що це грубе порушення прав і свобод не залишиться без уваги громадськості і в майбутньому Церква зможе здійснювати своє служіння, гарантоване Конституцією і законодавством України”.

Окрім того, за повідомленням прес-служби Горлівської єпархії, не пропустили через лінію розмежування цього дня для здійснення богослужіння в Успенському Миколо-Василівському монастирі також митрополита Горлівського і Слов’янського Митрофана, аргументувавши це тим, що з 7 грудня Служба безпеки України анулювала і його пропуск. У результаті машини двох архієреїв УПЦ були відправлені назад, заплановане богослужіння в монастирі не відбулося. У єпархії зазначають, що будуть звертатися з офіційним запитом до Служби безпеки України та до адміністрації Донецької області, щоб зрозуміти, чи це є прикрою помилкою і непорозумінням, чи свідомою позицією державної влади.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 3059

2 коментарі

  1. На жаль, напевно, владі та громадянам України, все ще тяжко забути той пафосний прийом громадянина України Ігоря Плотницького Луганським і Алчевським митрополитом Іоаникієм у 2014 році. Справді такі речі забуваються дуже тяжко, але вони мали місце. Українці, не забуваймо це, але прощаймо своїм кривдникам. Спасіть Господи!

  2. “… особливе розпорядження з Киева” це зрозумiло, що з Банковоi, звiдки зараз керують дiяльнiстю розкольникiв канонiчноi УПЦ, силовими та протиправними дiями проти ii священства та прихожан, рiзними засобами залякування та насилування архiреiв УПЦ, щоб примусити iх, хоча би декiлькох iз них, взяли участь в “соборi” еднання розкольникiв в Украiнi пiд керiвництвом тепер уже “вселенського” розкольника владики Варфоломiя.

    Слава Богу, що наша благодатна та спасаюча душi нашi канонiчна УПЦ – всi архiреi (окрiм одного “Iуди”), священство за пiдтримки прихожан стоiть i зберiгае КАНОНIЧНУ еднiсть з Вселенським Православiем через РПЦ, яка надала УПЦ повну самостiйнiсть, значно бiльшу, чим обiцяний “Константинопiльсько”-Стамбульський томос всiм розкольникам в Украiнi.
    Господи, укрепи, защити и сохрани нас верных в Единой Святой Соборной Апостольской Церкви Христовой и огради от новоявленных “обновленцев православия”, – современных Вашингтоно-Константинопольских “вселенских” раскольников, – КАНОНИЧНУЮ за томосом 1686 года УПЦ, как, СПАСЕННУЮ в Русской православной Церкви от отошедшего от Тебе к миру католического Рима и униатов с ним, КАНОНИЧНУЮ НАСЛЕДНИЦУ тысячелетней многострадальной Киевской метрополии! Не остави нас, Господи, и не замедля помоги!

    То, что Митрополита Донецкого Иллариона не пропустили через зону военного разграничения народа Украины на верных и не верных действующим временным властям в ней, но одновременно по обеим сторонам разграничения верных во Христе каноничной УПЦ, знаменательно и символично во многом:
    – политическое “… особливе розпорядження з Киева” действующей власти подсознательно-неосознанно говорит всем, что это уже действующая граница Украины?
    – власти разделили народ Донецко-Луганского региона на покоренных и не покорившихся ей граждан и уже не граждан?
    – разделили только этнородные тела людей на землях обетования их, но боговдохновенные от рождения души и Дух Божий в них не смогли разделить у верных во Христе каноничной УПЦ по обеим сторонам зоны разделения,
    – поэтому, как предзнаменование этому разделению, сначала был явлен раскольник не только единой каноничной УПЦ – “митрополит Филарет”, УРОЖЕНЕЦ ЭТОГО ДОНЕЦКОГО РЕГИОНА, который только ради возвеличивания своего в “патриархи” УПЦ, ибо его обидели – не избрали большинством Собора Патриархом Московским и всея Руси, устроил раскол и организовал свою раскольническую “УПЦ КП”, но явлен был уже в 1992 г. и как “ПРЕДТЕЧА” раскола, разделения страны Украины, которое началось с его родного Донецкого региона; – как же ему Филарету-Денисенко Михаилу Антоновичу необходимо срочно покаяться, хотя бы как человеку, у священника каноничной УПЦ, чтобы успеть до 15 декабря с. г. получить от Господа прощение своих грехов неоправдаемых никем, кроме самого Господа Бога;
    – если бы так ВЕРИЛ р. б. Михаил Денисенко и покаялся, то оставалась бы НАДЕЖДА и на покаяние ему подвластных раскольников, на возвращение их в лоно каноничной УПЦ, на прекращение с Божьей помощью военного разделения территории и народа Донецкого региона, на возвращение ЛЮБВИ (вместо ненависти) между народами Украины; (глас вопиющего в пустыне?)
    – но если ВЕРЫ уже нет у раскольников УПЦ, а за ними и Украины, то не остается у них и сегодняшних властей в Украине ни НАДЕЖДЫ на исцеление душ своих грешных, ни ЛЮБВИ их к народу Украины.

Залишити відповідь