Архієреям Донбасу повернули можливість перетинати лінію розмежування

11 грудня 2018 року митрополиту Донецькому і Маріупольському Іларіону та митрополиту Горлівському і Слов’янському Митрофану відновили пропуски, що дозволяють перетинати лінію розмежування на Донбасі. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на сайт Горлівської єпархії.

Парафії і Донецької, і Горлівської єпархій знаходяться по обидві сторони лінії розмежування. Для повноцінного здійснення свого служіння правлячим архієреям цих єпархій необхідно особисто бути присутнім на парафіях і в монастирях по обидва боки, наголошують в єпархії.

Двома днями раніше ієрархів не пропустили в Україну для здійснення богослужіння в Успенському Миколо-Василівському монастирі, аргументувавши це тим, що з 7 грудня Служба безпеки України анулювала їх пропуски. Про причини анулювання пропусків не повідомили.

Очільник Донецької ОДА відповів на своїй сторінці у фейсбук на відкритий лист митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона з приводу інцидента та пообіцяв з’ясувати, чому митрополита Іларіона не пропустили через лінію розмежування.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 986

1 коментар

  1. Повернення СБУ перепусток Митрополiту Iларiону та Митрополiту Митрофану повинно свiдчити для влади всiх рiвнiв в Украiнi, що “Бог поругаем не бывает”, раньше, як зараз, чи пiзнiше Воля Божа з правдою та справедливiстю настане. Тому завжди – “Славимо Бога, Украiно!” (наше “СБУ”).

    Будемо у всiй повнотi канонiчноi УПЦ непохибно i мужньо стояти в Вiрi i Церквi Христовiй, не вiдступаючи назад до 1686 року та не предаючи наших вiрних у Христi этнопредкiв та РПЦ, яка отримала томос на Московську Патрiархiю з Киiвською митрополiею – сьогднiшньою самостiйною канонiчною УПЦ. Якби цього не вiдбулося тодi, то Киiвськоi митрополii i православноi вiри уже давно б на теренах Украiни не було, бо нiхто тодi не змiг би захистити православний народ Киiвськоi митрополii вiд Римського католiцизму та унiатiв, яких насильницькими та зрадницькими дiями, як i зараз розкольницькими, насаждала Польща та Литва з часiв створення Речi Посполитоi пiд керiвництвом Риму.

    Затiяна Константинополем, дуже можливо, що знову з Римом, перезахвачення сильноi боготворноi канонiчноi УПЦ через скасування рiшень патрiарха та Собору КПЦ вiд 1686 р., являеться не тiльки не канонiчним, але взагалi нiчтожним, як виражаються правники, бо сьогоднiшне рiшення КПЦ зворотньоi сили не може мати, бо вже РПЦ окормлял, зберiгала i укрiпляла Киiвську митрополiю i надала повну автономiю Киiвськiй митрополii З ТОМОСОМ! КПЦ 1686 року, нарiкши Украiнською Православною Церквою (1990 р), коли ще не було Украiни, а була Украiнська РСР.
    Для чого канонiчнiй УПЦ потрiбно другий томос вiд КПЦ? Тiльки для того, щоб керувати сьогоднi самостiйною уже 28 рокiв УПЦ. Бо саме в томосi i статутi, пiдготовленних для розкольникiв православiя в Украiнi, буде записано про повну залежннiсть вiд КПЦ, так нею званоi “Православноi церкви в Украiнi”.

    Така нiчтожнiсть рiшень Константинополя зробить саму КПЦ та Патрiарха Варфоломiя ще бiльш самотнiми та самонiчтожними, як це уже вiдчувають в сердцях i душах вiрнi у Христi у всьому Вселенському Православii.
    Якщо вашингтонсько-константинопiльсько-стамбульський сценарiй надання томосу та автокефалii розкольникам православiя в Украiнi вiдбудеться, то це продемонструе НЕЛЮБОВ до православного народу Украiни не тiльки Вашингтону (де сьогоднi “престол” д”явола, сатани), але i НЕЛЮБОВ саме Константинопiльськоi Церкви – Матерi, бо гонiння, силовi протистояння, заборони та пересслiдування вiрних канонiчноi УПЦ, як бачим, уже розпочались, а пiсля нiчтожного томоса, може розпочатися i кровопролиття.

    Но Господь видит, знает и любить нас и по молитвам нашим не даст никому надругаться над верной Ему каноничной УПЦ. Поэтому и посылает такие испытания, чтобы проверить нашу веру в страхе не перед сильными (долларом) мира сего, а перед Богом, – если не устоим в вере во свей полноте священства УПЦ перед раскольниками, исшедшими из Церкви Христовой, то и нас постигнет, как и их, такая же участь БЕЗБЛАГОДАТНОГО, только видимого НЕ СПАСАЮЩЕГО ДУШИ, служения, исповедования и причащения. Вот истинный страх перед Богом в первую очередь для священства и для нас прихожан.
    ДА, УБОИМСЯ СТРАХА БОЖЬЕГО, СПАСАЮЩЕГО ДУШИ НАШИ, А НЕ СТРАХА, УГРОЖАЮЩЕГО ТЕЛАМ НАШИМ. ГОСПОДИ, ПОМОГИ!
    Славим Бога, Украина!

Залишити відповідь