Інститут релігійної свободи закликав Верховну Раду не приймати наявну редакцію законопроекту про рейдерське захоплення храмів

Інститут релігійної свободи рекомендував Голові Верховної Ради, керівництву профільного Комітету та парламентським фракціям і групам більш ґрунтовно доопрацювати проект Закону про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо зміни релігійними громадами підлеглості (№ 4128), зокрема не оминати його другого читання та залучити робочу групу, створену при Комітеті з питань культури і духовності, і представників Всеукраїнської ради церков. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ із посиланням на irs.in.ua.

Зокрема в Інституту релігійної свободи наголосили, що значні ризики для релігійної свободи виникають у випадках поспішного прийняття змін до законодавства про свободу совісті та релігійні організації, минаючи друге читання та позбавляючи парламентарів, експертів і зацікавлених релігійних організацій можливості удосконалити пропоновані зміни своїми поправками, та є джерелом нових конфліктів у релігійному середовищі.

Тому експерти звернули увагу на юридичні зауваження до законопроекту №4128, що обумовлюють необхідність ґрунтовного доопрацювання.

По-перше, на переконання експертів, проект Закону № 4128, у запропонованій Комітетом редакції (Висновок від 01.06.2016 р.), не враховує специфіку релігійних громад із фіксованим членством або чіткими вимогами до членства у власних статутах (таких як хрещення, конфірмація, катехізація, обрізання, належність до чоловічої статі, тощо).

«Набуття у такий спосіб (шляхом “самоідентифікації” та “участі у релігійному житті громади”) права голосу на загальних зборах для осіб, які не є членами таких релігійних громад, може призвести до появи нових конфліктів, адже внутрішні настанови релігійної громади, закріплені у її статуті чи інших внутрішніх документах, будуть прямо суперечити процедурі, пропонованій проектом № 4128», — підкреслюється у коментарі.

По-друге, цей законопроект містить неузгоджену термінологію, яка на практиці не спростить процес зміни релігійними громадами підлеглості, а ускладнить, та несе загрозу двозначності тлумачення пропонованих змін, що не відповідає правилам юридичної техніки у законотворчому процесі та може призвети до загострення існуючих конфліктів.

По-третє, внесення запропонованих змін до статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»  проектом № 4128 призведе до неузгодженості процедури реєстрації статутів релігійних організацій обласними державними адміністраціями, з одного боку, та державними реєстраторами, з іншого.

По-четверте, запровадження норми про прийняття рішення про зміну підлеглості релігійної громади голосами “простої більшості осіб, присутніх на загальних зборах віруючих громадян” не відповідає статутам більшості релігійних громад, згідно яких зміни до статуту приймаються кваліфікованою більшістю у 3/4 голосів, та може викликати зловживання. Адже саме на підставі цієї норми посадові особи обласних державних адміністрацій спонукали релігійні громади коригувати їхні статути під час проходження нещодавньої обов’язкової перереєстрації. Тому в подальшому може виникнути ситуація, що всі перереєстровані раніше статути релігійних громад виявляться такими, що знов не відповідають чинному законодавству України.

По-п’яте, законопроект №4128 містить ознаки невиправданого втручання держави у внутрішні справи релігійних громад і може призвести до порушень міжнародних зобов’язань України в сфері гарантування свободи совісті та релігії.

«Зокрема, занепокоєння викликає сама ідея нав’язування з боку держави через закон уніфікованих критеріїв визначення членства у всіх релігійних громадах усіх конфесій, порядку прийняття рішень загальними зборами всіх релігійних громад та їх оформлення, що належить до сфери внутрішньої самоорганізації та автономії релігійних громад. Ці зауваження до української влади раніше вже висловлювалися Європейським Судом з прав людини у рішенні 2007 року по справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (Заява № 77703/01)», — пояснюється у коментарі.

Слід зауважити, що у згаданій справі Європейський суд наголошував: «Держава не може зобов’язати легально існуюче приватно-правове об’єднання прийняти нових та виключити обраних членів. Втручання такого роду суперечитиме свободі релігійних об’єднань вільно регулювати свою поведінку та вільно вести свої справи».

Читайте також: Законопроекти №5309, №4128 і №4511 взаємопов’язані і спрямовані на ліквідацію УПЦ — коментар Голови Юридичного відділу УПЦ

Просмотров: 1679

Залишити відповідь