Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує Послання Блаженнішого Архієпископа Тиранського і всієї Албанії Анастасія (за дорученням Священного Синоду Албанської Православної Церкви) Патріарху Константинопольському Варфоломію від 14 січня 2019 року, оприлюднене рішенням Синоду АПЦ 7 березня 2019 року.
В даному листі Албанська Церква заявляє про неможливість визнання дійсності священства в новоствореній «ПЦУ», а відтак як результат і про неможливість визнання самої «ПЦУ».
Текст листа в перекладі з грецької мови ВЗЦЗ:
«Всесвятіший і Божественніший Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх, у Христі дуже возлюблений брате і співслужителю нашого смирення, кир Варфоломіє! Вітаючи у Господі Вашу Божественну Всесвятість, найсолодшим чином звертаємося до Вас!
«Христе Боже, що з’явився нам і світ просвітив» нехай просвітить думки, рішення і дії всіх православних, направляючи в Новому році Свою Церкву, «яку Він надбав Своєю чесною кров’ю», на шляхи миру.
Зібравшись 4 січня 2019 року року на Синод, ми уважно ознайомилися з присланим листом Вашої Божественної Всесвятості від 24 грудня 2018 року і ретельно дослідили питання про надання автокефалії Православній Церкви в Україні. З щирою повагою і сповненим любові дерзновенням, як і завжди, викладаємо коротко судження Албанської Церкви, особливо щодо того, що стосується дій Святого Духа.
Вже відома наша критика на адресу Руської Церкви за відмову брати участь у Святому і Великому Соборі Православної Церкви на Криті. Також недавно ми критикували Руську Церкву за поспішне рішення про розрив євхаристійного спілкування зі Вселенським Патріархатом. Зокрема, в нашому листі (від 7 листопада 2018 року) до Святішого Патріарха Московського Кирила ми писали: «Хіба є можливим, щоб рішення і вказівки ієрархії Руської Церкви відміняли дію Святого Духа в православних храмах юрисдикції Вселенського Патріархату? … Неможливо для нас погодитися з такими рішеннями. Божественна Євхаристія — Таїнство незбагненне за своєю святістю та унікальне за своїм значенням, має залишатися вище церковних чвар».
Цей біль і занепокоєння про збереження єдності Православної Церкви змушує нас висловити ґрунтовні сумніви щодо визнання заднім числом дійсними хіротоній, здійснених виверженою із сану, відлученою і підданою анафемі особою. Життєвий шлях пана Філарета Денисенка (головного зачинателя української церковної кризи), який вчинив згадані дії, широко відомі. Він був висвячений на єпископа Московського Патріархату в 1962 р., був головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків і Митрополитом Київським. У 1991 р. він попросив автокефалію, але не від Вселенського Патріархату, а від своєї тодішньої «Матері-Церкви» — Московського Патріархату. У 1992 р. він був заборонений в служінні, а в 1997 р. Був відлучений і підданий анафемі Руською Церквою — органічною частиною Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви. При чому дії ці були визнані всіма Автокефальними Православними Церквами.
Весь той час, поки пан Філарет був заборонений в служінні і підданий анафемі, він здійснював неканонічні чинопослідування, які не були дійсними Таїнствами. Тому і вчинені ним хіротонії є недійсними, порожніми, позбавленими божественної благодаті і дії Святого Духа. Серед інших — і хіротонії в диякона, пресвітера і, нарешті, в єпископа його секретаря Сергія Думенка, нині митрополита Епіфанія. У Вашому листі від 24 грудня 2018 року сказано: «…ми відновили їх в належних їм єпископських і ієрейських ступенях». Однак, нас хвилює питання: наскільки вчинені забороненим і підданим анафемі паном Філаретом хіротонії отримали заднім числом без канонічної хіротонії дійсність у Святому Дусі і справжню печатку апостольського спадкоємства?
Всеправославно визнається в якості основного еклезіологічного принципу, що хіротонії єретиків і схизматиків, а особливо — вивержених із сану і відлучених, як «таїнства», звершені поза Церквою, є недійсними. Цей основний принцип нерозривно пов’язаний з православним вченням про Святого Духа і становить непорушну основу апостольського спадкоємства православних єпископів. Ми переконані, що цим принципом неприпустимо нехтувати.
Нам складно зрозуміти, яким чином недійсне і пусте «по ікономії» стає духоносним? Яким чином дії, які представляли собою явну хулу на Святого Духа (як, наприклад, призивання Святого Духа тоді відлученим паном Філаретом: «Божественная благодать, всегда немощная врачующи и оскудевающая восполняющи, проручествует благоговейнейшаго… помолимся убо о нем, да приидет на него благодать Всесвятаго Духа») визнаються заднім числом «по ікономії». Нарешті, нам відомо, що обрання на недавньому Об’єднавчому Соборі нового предстоятеля Церкви України стало результатом наполегливості все того ж пана Філарета, зараз, що важливо, іменованого в Україні «Святішим Почесним Патріархом Київським і всієї Руси-України». Після всього вищесказаного для нас залишається ще й питання включення митрополита Епіфанія в Священні Диптихи.
Бажане примирення серед православних українців, які перенесли в минулому гоніння від безбожної влади, досі не досягнуто. Сотні тисяч православних вірних, які перебувають під омофором Блаженнішого Митрополита Онуфрія (за статистикою, на січень 2018 р. у них було 12069 парафій, 90 архієреїв, 12283 клірика, 251 монастир і 4412 ченців), відмовилися брати участь в процесі надання автокефалії; більше того, вони розірвали євхаристійне спілкування зі Вселенським Патріархатом. У минулому церковна повнота тих країн, яким надавалася автокефалія — Сербії, Румунії, Болгарії, Грузії, Польщі, Албанії, Чехії та Словаччини, — була єдиною.
Ми глибоко сумуємо, що виправдалися наші побоювання, які ми неодноразово висловлювали під час зустрічі з делегацією представників Вселенського Патріархату у складі трьох осіб (липень 2018 р.) і під час нашої з Вами особистої бесіди на Криті (жовтень 2018 р.). Замість примирення і об’єднання православних християн України ми бачимо, що виникла небезпека руйнування єдності всього світового Православ’я.
Прогнози щодо того, що нібито нинішні потрясіння і явне розділення триватимуть недовго, і всі Автокефальні Православні Церкви врешті-решт схвалять те, що сталося, з точки зору будь-якої людини, яка знає базову історію церковних розділень і стійкість релігійного фанатизму, можуть бути визнані тільки безпідставними оцінками. Окрім того, заспокійливі припущення деяких, що це станеться… в майбутньому віці, взагалі є особливо цинічними. Серйозні рани, якщо вони вчасно не виліковуються, не лікуються з часом. Зазвичай вони тільки розширюються і стають ще гіршими.
Ситуація, що сьогодні склалася, вимагає нових підходів і натхненних ідей для забезпечення миру в Україні і особливо для збереження єдності Православ’я. У цьому відношенні ми твердо віримо, що рішення проблеми полягає в тому, щоб звернутися до соборності у Святому Дусі, як і було чітко сказано і підкреслено на Криті: «Православна Церква висловлює свою єдність і кафоличність шляхом Собору. Соборність надихає всю її організацію, спосіб прийняття рішень і визначає її шлях» (Послання Святого і Великого Собору. параграф 1).
Ми не полишаємо думки, що найціннішим досягненням православних в останні десятиліття були Всеправославні Наради Предстоятелів та Святий і Великий Собор Православної Церкви за участю Вселенського Патріархату і Вашої Божественної Всесвятості. Отже, сповнившись соборного духу Святого Великого Собору, Албанська Православна Автокефальна Церква надсилає полум’яний заклик, щоб Вселенський Патріархат, виконуючи свою виняткову прерогативу координувати Православні Церкви, скликав якомога швидше Всеправославну Нараду (Синаксис) або Собор, щоб запобігти явно загрозливій нам небезпеці болючої схизми, яка може пошкодити переконливості і цінності свідчення Православ’я в сучасному світі.
Від щирого серця молимося і смиренно благаємо, щоб Бог у Троїці направив наші стопи на шлях збереження єдності Православ’я. «Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб Ви, силою Духа Святого, збагатились надією» (Рим. 15: 13).
За цим, вітаємо Вас святим лобзанням і перебуваємо з усілякою любов’ю і глибокою повагою у Христі, що явився і світ просвітив.
В Тирані, 14 січня 2019 року
Вашої Божественної Всесвятості смиренний у Христі брат
+ Анастасій,
Архієпископ Тиранський, Голова Священного Синоду»
Просмотров: 3398