Не можна простими словами передати ті відчуття і той молитовний стан, що людина переживає під час Хресного ходу. Ці переживання закарбовуються у пам’яті і серці на все подальше життя. Отож, поговоримо про ґенезу поняття «Хресний хід», історичний огляд виникнення і розвитку Хресного ходу, його прообрази у Старому і Новому Завітах та різновиди, а крім того — про розширення духовних обріїв богомольців як наслідок участі в Хресному ході. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує чергове відео циклу проекту «Духовний імунітет» з протоієреєм Ростиславом Валіхновським, заслуженим лікарем України.
Хресний хід — це урочиста церковна хода з великим хрестом (від його несення на початку процесії вона й отримала свою назву), іконами, хоругвами і, безумовно, з молитвами до Бога. Ця соборна молитовна хода має унікальну величезну силу як у житті кожного її учасника, так і в житті місцини, ба навіть цілої країни, де вона звершується.
До прообразів Хресних ходів відносять ряд описаних у Старому Завіті історій: це і хода праотців Адама і Єви Едемським садом, і рух Ноєва ковчега водами Вселенського потопу, і шлях євреїв з Єгипту в Землю Обітовану, і повернення єврейського народу з Вавилонського полону, і урочисте семикратне обнесення Ковчегом Завіту стін Єрихону, і урочисті перенесення Ковчега Завіту царями Давидом і Соломоном за участю народу. А в Новому Завіті зустрічаємо наступні прообрази ходи: це і хода святого сімейства до Віфлеєма, і поклоніння волхвів та пастухів, і втеча до Єгипту, і похід 12-річного Іісуса до Єрусалимського Храму, і проповідь Пророка і Предтечі Іоанна, і 3-річні мандри Спасителя Палестиною, і вхід Господа в Єрусалим, і Хресна хода Господа нашого на Голгофу, і хода Христа з Клеопою і Лукою в Еммаус, і Вознесіння Господнє, і місіонерські проповіді апостолів.
Звісно, в період гонінь на християн в Римській імперії публічні хресні ходи здійснювати було просто небезпечно. Однак уже за часів імператора Костянтина I Великого, який, побачивши напередодні вирішальної битви в 312 році знамення хреста на небі з написом «Сим победиши!», велів виготовити для армії хоругви і щити з зображеннями хреста, починається розвиток Хресних ходів. А з освячення собору Святої Софії у Константинополі ходи стають широко розповсюдженими. На теренах Русі завжди шанували хресні ходи і цінували їх надзвичайну силу. Так, прп. Нестор Літописець згадує про хід патріарха Фотія I з ризою Богоматері з Влахернського храму до моря, під час навали Аскольда і Діра. Цікаво, що, як нам відомо, масове хрещення киян св. рівноап. князем Володимиром — було не в храмі, а на Дніпрі, саме під час Хресного ходу.
Хресні ходи відбуваються як у свята на честь особливо шанованих святих і ікон, так і у зв’язку з певними обставинами — під час природніх катаклізмів, паломництв, з метою місіонерства або з вимогою до влади забезпечити свободу віросповідання тощо.Та якій би події не був присвячений велелюдний Хресний хід, про що свідчить історія, у ста відсотках випадків Промисел Божий здійснював переміну в духовному світі народу і держави, в якій славилося ім’я Господнє, а Його діти ніколи не були ображені.
Дивіться також інтерв’ю: Священник-лікар Ростислав Валіхновський: Головні ліки — Кров і Тіло Христові
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 388