Про «Символ віри», як маркер того, у що людина вірить і як вона розуміє сенс свого християнського і духовного життя, а також про наше життя, яке має свідчити про цю віру — розповідає митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, Голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, професор Київської духовної академії і семінарії, в бесіді з протоієреєм Олександром Клименком.
Дивіться дев’ятнадцяте відео* з циклу проєкту «Таємниці богослужіння», яке Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ підготував спільно з Київською духовною академією і семінарією.
Митрополит Климент розповів, що читання “Символу віри” відбувається перед початком особливої частини Літургії, яка має назву “Євхаристичний канон”. Він пояснив, чому важливо, щоб всі хто на цей момент знаходяться у церкві, були християнами, які прийняли Святе Хрещення.
«Якщо ми уважно поглянемо на ті молитви, які звершує під час Євхаристії священник або єпископ, то він не сам від себе благає Господа, що Він послав Духа Святого на наші Дари – на Хліб і Вино, а звершує цю молитву від імені всіх тих, хто у церковному зібранні зараз присутній, — зазначив ієрарх. — Всі ті, хто стоять у храмі під час Літургії, не пасивно перебувають у храмовому приміщенні, а є учасниками цієї Євхаристійної молитви».
Як зазначив Його Високопреосвященство, «сьогодні причетність до Православної Церкви іноді визначається зовнішнім виглядом, наприклад, тим, що ми носимо на собі натільний хрест, але найголовніша ознака, яка вирізняє людину віруючу від невіруючої, — це зміст її віри».
Голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ наголосив, попри те, що багато людей називають себе віруючими, не можуть вважатися за членів Церкви в повному сенсі цього слова, оскільки їх віра не відповідає тому змісту, який був визначений Церквою на основі Святого Письма, Святими Вселенськими Соборами й того розуміння, яке ми перейняли від святих отців. «Надзвичайно важливо, щоб ми проявляли свою віру, сповідуючи “Символ віри”, — підкреслив він. — Ці дванадцять рядків повинні знати всі — вони подібні нашому духовному паспорту. Коли ми запитуємо когось про його віру — віруюча людина, чи невіруюча, чи православна, чи до якоїсь іншої конфесії належить, то визначення того, ким вона є випливає з того, як вона формулює свою віру».
«“Символ віри” визначає для нас розуміння Бога, Його значення в нашому житті й усього Всесвіту, відкриває сенс нашого буття, — пояснив архіпастир. — “Символ віри” є маркером для того, щоб зрозуміти, як людина вірить, в чому зміст її віри, і як вона розуміє сенс свого християнського і духовного життя».
Митрополит Климент звернув увагу, що традиція усім разом співати у храмі “Символ віри” «це не тільки надзвичайно красиво, але й відповідально».
«Коли людина виголошує те, що вірить в єдину Святу, Соборну і Апостольську Церкву, вона просто не має жодного права розділяти Церкву — не лише в глобальному розумінні, як ми сьогодні маємо в нашій країні внаслідок дій Константинопольского патріарха та українських розкольників, які вже, на жаль, багато років руйнують церковну єдність на теренах України, але і просто вносити чвари, непорозуміння між християнами», — зокрема, зазначив він.
Як наголосив митрополит Ніжинський і Прилуцький Климент, дуже важливо про свою віру свідчити й своїм життям.
«Ми маємо від святих отців закарбовані на скрижалях нашого віруючого серця “Символ віри”. Все, що православна людина вибудовує у своєму духовному житті, повинно відповідати цій вірі. Адже було давним-давно святими отцями підкреслено, що яка наша віра, таке й наше життя. І наше життя навпаки показує про те, як ми віримо. Якщо наше життя є благочестивим і відповідним до Євангельського слова, то це означає, що ми віримо і сповідуємо Того, Хто це слово промовив до нас. Якщо це життя є далеким від тих настанов, які ми маємо в Євангелії й “Символі віри”, то, звичайно, ми не можемо говорити про те, що наша віра є істинною. Ми можемо говорити будь-що і співати будь-що у храмі, але це буде далеке від того, що ми зможемо засвідчити на Суді Божому, коли постанемо перед Небесним Владикою під час Його Пришестя, коли всі люди муситимуть дати відповідь за своє життя. Це є тією силою, яка направляє наше життя, якщо ця сила в нас міцна, то життя наше буде сповнене благочестя — і все буде згідно з волею Божою. Так жили святі угодники Божі. Ми дивуємося, які були в них подвиги, які сили переносити всі ті перебування, які вони мали. Вони були такі самі люди, як ми, тобто їхня природа особливо нічим не вирізнялася від нашої, але саме віра надавала їм сил звершувати усі подвиги, і разом із тим, їхні справи, їхнє життя, їхні подвиги було свідченням їх віри. Апостол говорить про це абсолютно об’єктивно: “Віра без справ є мертвою” (Іак. 2: 26)».
*Відео було записано до 24 лютого 2022 року.
Рекомендуємо подивитися всі відео з циклу за посиланням.
Просмотров: 293