16 листопада, у 23-у Неділю після П’ятидесятниці, Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звершив Божественну літургію у Трапезному храмі преподобних Антонія та Феодосія Печерських Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
Його Блаженству співслужили: архієпископ Сумський і Охтирський Євлогій, вікарії Київської Митрополії: єпископ Ірпінський Климент і єпископ Бородянський Варсонофій, а також насельники обителі у священному сані.
Звертаючись до пастви після читання Святого Євангелія, Предстоятель, зокрема, сказав:
«Сьогодні у Святому Євангелії говориться про те, як Спаситель повернувся із Гадаринської сторони, де вигнав легіон бісів і зцілив біснуватих, і ці біси із дозволу Спасителя ввійшли у стадо свиней, що паслось неподалік. Багато людей почули про це диво і зібрались на протилежному боці озера. І підійшов до Христа один чоловік Іаір, служитель синагоги, щоб Він зцілив його дочку. Люди звідусіль обступили Спасителя і одна жінка, яка дванадцять років хворіла на кровотечу і все своє майно витратила на лікарів, але так і не отримала від них зцілення, підійшла позаду Спасителя і промовила в собі: «Якщо торкнуся краю одежі Його, то отримаю зцілення». І як тільки вона торкнулась до краю одежі Спасителя, як кровотеча зупинилась. Спаситель зупинився, оглянувся і запитав: «Хто торкнувся до Мене?» Апостол Петр, який був прямим і гарячкуватим, сказав Спасителю: «Хіба ти не бачиш, скільки довкола людей і всі тісняться біля Тебе, і Ти запитуєш, хто торкнувся до Тебе?» На що Спаситель відповів: «Хтось торкнувся до мене, бо я чув силу, яка відійшла від Мене», і продовжував шукати очима ту, яка це зробила. Жінка вийшла перед усіма і відкрилась, чому вона торкнулась до одежі Спасителя і як отримала зцілення. Спаситель відповів їй: «Дерзай, дочко, віра твоя спасла тебе, іди з миром».
Доки це відбувалось, дочка Іаіра померла, до нього прийшли гінці і сказали про це, щоб він більше не турбував Спасителя. Христос почув це і промовив до Іаіра: «Не бійся, тільки віруй» і попрямував у дім Іаіра. Там уже зібралися родичі, знайомі, голосили плакальниці, яких для цього спеціально наймали, але Спаситель сказав, прийшовши у дім: «Вона не померла, але спить». Деякі із присутніх навіть засміялись: «Як спить, усі вже переконались, що дівчина померла!» Але Христос увійшов до кімнати, де лежала дівчина, наказав вийти звідти всім, залишивши тільки матір і батька її і трьох апостолів — Петра, Іакова і Іонна. Спаситель підійшов до дівчини, підняв її за руку і сказав: «Тобі говорю, підіймися!» Вона піднялась, а Спаситель наказав дати їй їсти. Батьки дівчини дуже дивувались, але Спаситель наказав нікому про це не говорити.
Що ж корисного для себе ми можемо сьогодні почерпнути з цієї євангельської історії? Чому Господь наказав усім вийти з кімнати, де лежало тіло дівчини? Христос знав, що Він її воскресить, і якщо б люди про це дізнались, то ще дужче б юрмились навколо нього. Віра людини зростає і зміцнюється не від того, що вона стає свідком усіляких див і чудотворінь, а від того, що людина намагається жити по Божих заповідях. А друга причина — Господь нас навчає творити справи милосердя, добрі справи таємно, щоб їх бачив тільки Бог. Фарисеї, які жили за часів Спасителя, коли збирались робити добру справу, приміром, роздавали милостиню убогим, то перед цим трубили в сурми, щоб усі знали, що фарисей виходить робити добру справу. На жаль, такий фарисейський закон зустрічається і сьогодні, люди ще нічого не зробили, а вже «сурмлять» через телебачення та інтернет про те, що тільки збираються робити.
Отже, Господь навчає нас так робити добрі справи, щоб ніхто про це не знав. Погляньмо тепер на жінку, яку Христос зцілив від кровотечі. У неї була тверда віра, тверде переконання в тому, що крім Бога ніхто не може її зцілити. І це розуміння прийшло до неї не за один день і не за одну годину, адже протягом багатьох років марно зверталась до лікарів та знахарів. Вона переконалась, що зцілює не людина, а Бог. Це, справді, так, людський організм схожий на механізм, у якому багато різних деталей, і якщо одна з них зіпсується, до весь механізм дає збій. У людини всі органи взаємопов’язані один з одним, вони перебувають у Божественній гармонії між собою. І саме гріх є тим збоєм, що порушує нормальну роботу цього організму. І коли людина согрішає, його організм втрачає Божественну гармонію, і ми звертаємось до лікарів, які мають від Бога дар розуміти причини порушення гармонії і частково відновлювати її. Але лікар, відновивши гармонію, не може дати людині повного здоров’я, він тільки виправляє порушення. Здоров’я людині дає тільки Бог. І доказом цьому є багато прикладів: є приміром, багато людей, які за діагнозам лікарів давно вже мали лежати в могилі, а вони ще живуть, а є люди, які, начебто, і не хворіли, але помирають. Бо тільки Бог дає життя, тільки Він і забирає його. І ця жінка була переконана в цьому, звернулась до Бога з вірою і отримала зцілення.
Яким чином ця віра зростає і укріпляється в людині? Від розуміння, що все в руках Божих, в тому числі і наше життя. Як нам цю віру утвердити в собі? Є єдиний шлях до цього, коли людина змушує себе виконувати Божі заповіді. Коли людина ставить себе в рамки Закону Божого і уважно ставиться до себе і всього оточуючого, вона все більше переконується, що без Бога людина нічого не варта, а з Богом вона велика, красива і благородна. І все, що має вона — це дар Божий людині. Свята Церква закликає кожного з нас вдосконалювати свою віру і саме від величини нашої віри залежить сила нашої молитви. Ми молимось за мир у всьому світі, за мир в Україні, щоб припинились війни і люди не вбивали один одного, а намагались терпіти. Ми і далі повинні молитись і каятись — і за себе, і за тих, які ще не знають, що таке гріх. І чим більшою буде наша віра, тим сильнішою стане молитва».
За богослужінням Блаженніший Владика рукоположив у сан диякона студента ІІІ курсу Київської духовної академії Івана Білинця.
Після відпусту Його Блаженство побажав усім присутнім хорошої молитви, заступництва Богородиці та всіх преподобних печерських отців на всі благі справи і починання.
Просмотров: 1774