7 грудня, після Божественної літургії у Свято-Троїцькому Чигиринському жіночому монастирі, під час якої відбулось прославлення в лику місцевошанованих святих Черкаської єпархії блаженного Варфоломія, Христа ради юродивого, Блаженніший Митрополит Онуфрій звернувся до сестер монастиря та гостей із словами настанови. «Сьогодні через голос Церкви Господь явив Свого нового угодника, – сказав Блаженніший владика, — святого блаженного Варфоломія, Христа ради юродивого. Хто ж такі юродиві? Це люди, які зневажають людську мудрість і віддають своє серце Премудрості Божій».
Продовжуючи слово до присутніх, Його Блаженство розповів, як розпізнати мудрість людську від Божественної. Справжня людська мудрість, за словами Предстоятеля – та, яка веде людину до Бога. Якщо людина пізнала Бога через свою науку , то ця людина є мудрою. Якщо ж вона тільки хвалиться своєю обізнаністю, але не знайшла Бога через неї, то ця людина не має правильного розуміння і пізнання премудрості.
Блаженніший Онуфрій зазначив, що разом з новопрославленим блаженним Варфоломієм Свята Церква вшановує і пам’ять святої великомучениці Єкатерини, яка була освіченішою людиною свого часу. Будучи зовсім юною, у вісімнадцятирічному віці, вона вже вивчила всю філософію, риторику, медицину; всі відомі на той час науки вона знала досконало. До того ж Єкатерина була ще й дуже гарною дівчиною. До неї сваталось багато вельможних і вчених юнаків та мужів, але вона обручила себе Христові.
«І свята великомучениця Єкатерина, і святий блаженний Варфоломій, –підкреслив Блаженніший владика, – зневажили земну мудрість, і возлюбили Божественну премудрість. Святий Варфоломій беріг цю мудрість у своїй душі і нікому це не показував, а свята Єкатерина показала всім; і Варфоломій, і Єкатерина принесли користь для своєї душі і всієї Церкви».
За словами Його Блаженства, саме ця мудрість, яку по-різному втілили в своєму житті святі Варфоломій і Єкатерина є доступною кожній людині на сторінках Святої Біблії. У ній розкриваються спасительні шляхи Господні, ідучи якими людина має змогу творити волю Божу і тим догоджати Богові.
Проте не усі, хто навіть вважають себе істино віруючими, стоять на цих шляхах. «Є багато людей, які декларують себе справжніми віруючими і ходять до церкви, але вважають, що саме через це Бог уже їм чимось зобов’язаний, – зазначив Блаженніший владика та продовжив. – Це не духовна мудрість, це безум’я: якщо ми визнаємо Бога, то повинні підкорятись Йому, а не Бога собі підкоряти».
«Людина має робити не Бога собі послушником, а себе — послушником, – підсумував архіпастир. – Саме в цьому полягає справжня премудрість».
Просмотров: 940