9 жовтня Православна Церква відзначає день преставлення апостола і євангеліста Іоанна Богослова (початок II століття).
В рамках спільного проекту Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні» про святого апостола і євангеліста.
Наймолодшому учневі Іісуса Христа згодом належало стати одним із стовпів християнства, виразником найважливіших істин Євангельського вчення.
Людина, малознайома з церковною традицією, вперше побачивши фреску Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря», може трохи зніяковіти: на знаменитій картині по праву руку від Христа зображено постать з юним обличчям і довгим волоссям.
У недосвідченого глядача майже завжди виникає думка, що поруч з Іісусом сидить жінка. По інтернету навіть бродить ціла історія про те, що це ― Марія Магдалина, яка була нібито дружиною Проповідника з Галілеї.
Але все набагато простіше. Довговолосий молодий чоловік ― ніхто інший, як Іоанн, син Зеведеїв, улюблений учень Христа.
На момент євангельських подій він ледве досяг повноліття, тому досить часто художники і зображують цього апостола з жінкоподібними рисами. Однак за молодою зовнішністю приховувався дуже живий допитливий розум і полум’яна віра. Знаючи це, Господь майже відразу після виходу на проповідь закликав Іоанна слідувати за Собою, оскільки бачив у ньому величезний духовний потенціал. І дійсно, саме наймолодшому учневі Іісуса згодом належало стати одним із стовпів християнства, виразником найважливіших істин Євангельського вчення. Примітно, що серед святих Східної Церкви лише три людини мають звання богослова, і перший серед них ― Іоанн.
За переказами, матір’ю Іоанна була Соломія ― рідна дочка Йосифа Обручника від його першого шлюбу. Як складалися відносини Христа з ріднею до початку Його проповіді, ми достовірно не знаємо. Відомо лише, що, коли Господь почав Своє служіння, брати і сестри сприйняли це по-різному: хтось із подивом, інші з співчуттям, дехто з прохолодою.
Соломія була однією з тих, хто тепло ставився до Брата, і згодом пішла за Ним. Але це було трохи пізніше, а до виходу Спасителя на проповідь вона разом з чоловіком і дітьми жила у Віфсаїді ― невеликому рибальському селищі поблизу Галілейського озера. Іоанн був вихований батьками віруючим і працьовитим хлопцем. Родина була досить забезпеченою, але достаток цей здобувався тяжкою працею: кожну ніч Зеведей разом з синами ловив рибу, вранці продаючи її на місцевому ринку купцям ― що називається оптом. Під час одного з таких занять ― лагодження сітей і сортування улову ― і застав Іісус одного разу Свого літнього зятя. Поруч з батьком працювали його діти Іоанн та Іаков. Христос сказав їм:
― Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людських душ…
Молоді люди залишили промисел, будинок, батьків ― і пішли за Христом. Це вже був подвиг з їхнього боку, адже найчастіше людям буває дуже важко побачити в своєму родичеві щось більше, ніж просто родича. Напевно вони звикли до того, що їх зведений Дядько займався теслярством і годував Свою одиноку Матір. І тут раптом ― такі зміни. Але у братів були гарячі серця, які говорили їм: «Ідіть!». І майбутні апостоли, довірившись цьому поклику, пішли слідом за Вчителем.
Щоправда, один із братів ― Іоанн ― ще раніше зрозумів, що Іісус ― Месія. За кілька місяців до свого покликання він ходив на Йордан слухати іншого проповідника Іоанна Предтечу. Як-то раз синові Зеведея випало бути присутнім при зустрічі Хрестителя і Христа. Коли Спаситель пішов, Предтеча звернувся до своїх послідовників і сказав: «Ось Агнець Божий, який візьме на Себе гріхи всього світу». Після таких слів юний Іоанн став все частіше дивитися в бік Христа, і коли Той, нарешті, покликав його, без сумнівів став учнем Господа.
Дуже скоро Спаситель став довіряти Іоанну найпотаємніші думки про Царство Небесне. Юнак ― майже дитина ― Іоанн на той момент єдиний з апостолів до кінця розумів і приймав вчення Учителя. Інші учні були не менш здібними, але їх розум все ще був затуманений тим досвідом, який вони придбали до свого покликання. А душа юного Іоанна, по суті, була чистим аркушем паперу, на якому Господь писав найважливіші слова. Потім, коли відійшли у Вічність майже всі, хто бачив Господа у плоті, Іоанн ― уже глибокий старець ― повторить ці слова: «Бог є Любов!». Але це потім, а поки він ходить зі Спасителем і жадібно вбирає все, що бачать очі і чують його вуха.
За палку вдачу Господь прозвав синів Зеведеєвих «воанергес», тобто «сини грому». Брати разом з апостолом Петром дуже часто ставали свідками подій, які не могли бачити інші апостоли. Наприклад, воскресіння дочки Іаіра, Преображення і моління в Гетсиманському саду ― очевидцями всього цього Христос дозволив бути тільки Іоанну, Іакову і Петру, як людям, які були готові усвідомити, що відбувається. А на Таємній вечері один тільки юний учень сподобився сидіти до Господа настільки близько, що відчував биття Його пречистого серця і чув, як Той з гіркотою сказав Іуді: «Іди, заверши розпочате…».
Коли настав час страждання і смерті Іісуса, Іоанн невідлучно був поруч з Учителем і залишився вірним Йому навіть у хвилину Його зради усіма іншими. Злякавшись помсти законників, Христа покинули практично всі учні, крім Іоанна і кількох жінок, які мужньо слідували за Спасителем до самої Голгофи. Бачачи чистоту душі і вірність Свого племінника, Господь доручає Іоанну турботу про найдорожчу людину ― Пресвяту Богородицю ― і усиновляє Їй улюбленого учня. З тих пір аж до моменту Успіння молодий чоловік був Її другим сином і невідступним супутником, Вона ж стала для нього другою Матір’ю, яку він завжди любив усім серцем.
За переказами, Діва Марія і Її названий син майже безвиїзно жили в Єрусалимі, залишаючи місто лише кілька разів. Поховавши Пречисту, Іоанн вирушив на проповідь, як і інші апостоли. Місцем місійних трудів молодого євангеліста стала Мала Азія ― територія сучасної Туреччини.
З його благовістним служінням пов’язано багато скорбот і випробувань. Так, одного разу, прямуючи в Ефес морем, разом зі своїм учнем Прохором Іоанн потрапив у страшну бурю і провів у воді цілих два тижні, поки хвилі викинули його на берег. Потім він довгий час працював в однієї господині, яка хитрістю змусила апостола топити її баню. Але цей випадок послугував до слави Божої ― по молитві Іоанна воскрес один з померлих в парильні юнак, після чого почалася ціла низка чудес і знамень, що навернули багатьох жителів Ефеса до віри в Христа.
У місті Іоанн проповідував досить довгий час, і хто знає, як багато людей йому вдалося б хрестити, якщо б не донос на нього імператорові Домициану. Проповідь християнства підривала бізнес жерців Артеміди, які мали величезні бариші від культу цієї богині, що вважалася покровителькою Ефеса. Вони, мабуть, і написали скаргу в Рим. Відповідь не змусила себе довго чекати ― кесар наказав убити Іоанна, давши йому випити чашу з отрутою. Отрута не подіяла, і тоді апостола спробували зварити в киплячій олії. Однак і ці катування не заподіяли апостолу шкоди, і в кінцевому підсумку його відправили у заслання на острів Патмос в Егейському морі. Але змусити арештанта замовкнути владі не вдалося, і по дорозі було звершено багато чудес, які майже всіх Іоаннових супутників підштовхнули до прийняття святого Хрещення. Бачачи, що полонений невинний, супроводжуючі хотіли відпустити його, але апостол вирішив перенести всі випробування до кінця і попросив не збиватися в наміченого шляху.
На Патмосі Іоанн написав найвідоміші свої письма ― Євангеліє і Апокаліпсис. Складені вони були Прохором, невідлучним супутником Іоанна, під диктовку останнього. Переказ розповідає, що апостол відчув особливу важливість моменту і наказав своєму учневі писати все, що він буде говорити. Всього диктування зайняла два дні і шість годин ― саме стільки знадобилося часу на створення четвертого Євангелія. Приблизно тоді ж Господь сподобив апостола іншого видіння ― після десятиденного посту і молитви Іоанну відкрилися долі всього світу і знання про кінцеву долю людства. Побачене апостол записав в Одкровенні ― найзагадковішій книзі Нового завіту.
Відбувши заслання, апостол повернувся в Ефес, де продовжував свої труди. Тут він привів в порядок свої патмоські записи і завершив Євангеліє і Апокаліпсис. У місті Іоанн користувався величезною повагою і здобув ім’я «апостол любові», тому що ніколи не переставав закликати всіх християн до взаємної поваги і любові. І сам він неодноразово доводив справою вірність своїм словам.
Наприклад, збереглася зворушлива розповідь, як апостол, будучи вже глибоким старцем, дізнався, що один з його учнів став ватажком зграї розбійників. Ризикуючи життям, Іоанн відправився в гори, зустрів там грабіжників і віддав себе в руки, попросивши їх відвести до свого ватажка. Коли колишній учень побачив старця, то засоромився і побіг геть, щоб уникнути розмови з вчителем. Але Іван, забувши про своїх похилі літа, біг слідом і, задихаючись, кричав:
― Синку! Зупинись! Повернися до мене і не впадай у відчай в падінні своєму! Я візьму на себе гріхи твої, ти тільки зачекай мене!
Цей вчинок до глибини душі зворушив молоду людину. Він встав як укопаний і, дочекавшись, коли Іоанн добіг до нього, впав йому в ноги і довго гірко плакав про свої гріхи. Іоан же нічого не говорив ― він тільки гладив свого учня по голові, дякуючи Богові за повернення ще однієї вівці, яка заблукала.
Апостол Христовий прожив понад 90 років, і помер на початку ІІ століття. Він просив поховати себе живцем, і як це не здавалося дивним, учні не посміли порушити волю вчителя. Вони викопали яму, Іоанн став у неї. Спочатку він наказав засипати себе до колін, потім ― по шию. Потім, попрощавшись з присутніми, апостол попросив накинути йому на голову полотно і засипати землею повністю. З великим плачем учні виконали і це прохання. Повернувшись у місто, вони розповіли про подію іншим християнам, але ті обурилися цим вчинком і вирішили терміново відкопати вчителя, який, можливо, був ще живий.
Прибігши до місця поховання, вони знайшли свіжий горбок, розрили його, але тіла там уже не було. Ретельні пошуки результату не дали. І тоді учні зрозуміли, що апостол свідомо обрав такий спосіб свого поховання, не бажаючи, щоб хто-небудь знав про його подальшу долю. Існує благочестива переказ, що старець був узятий на небо живим, щоб у дні царювання антихриста безпосередньо перед Другим пришестям Спасителя повернутися на землю. Він буде свідчити про Христа і прийме за Нього мученицьку смерть від слуг сатани.
Іоанн Богослов відійшов у Вічність 8 (21) травня. І ще довгий час могила славного апостола з року в рік саме в цей день покривалася шаром ароматного масла ― мира, яке приносило зцілення хворим. Як і при земному житті, так і після кончини великий учень Христа продовжував зцілювати всіх, хто з вірою звертався до нього.
Переклад українською Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ
Просмотров: 1987