До 40-го дня смерті старця архімандрита Кирила (Павлова) Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Онуфрія про відомого духівника, підготовлене Сергієм Геруком для порталу «Православіє.ру».
– Ваше Блаженство, виповнюється 40 днів з дня смерті відомого духівника, старця архімандрита Кирила (Павлова). Розкажіть, будь ласка, коли і за яких обставин Ви зустріли отця Кирила, яке він справив на Вас враження і як Ви стали його духовним чадом?
– Отця Кирила вперше зустрів у 1969 році, коли вступив у Московську духовну семінарію. Він сповідував семінаристів (як раз це було під час Успенського посту). За традицією, яка тоді існувала, духівники з Лаври приходили в храм Московської духовної академії та семінарії сповідувати семінаристів, щоб вони на наступний день могли причаститися Святих Христових Тайн. Отець Кирил був одним з тих, хто сповідував учнів. І я до нього потрапив на сповідь. Правда, в той час я ще був абітурієнтом, тільки готувався складати іспити. І так після цієї сповіді став у нього окормлятися під час навчання і надалі.
– У вас був вибір духівника? Чому саме о. Кирило став вашим духовним наставником?
– Бог привів, це Він так усе влаштував, що я потрапив саме до отця Кирила.
Він був велелюбним, і це приваблювало до нього людей
– А що, на Ваш погляд, характерне для такої людини, як о. Кирил, до якого линули люди з усіх куточків тодішнього Союзу?
– Бог обдарував цю людину великою мірою християнської любові. Він любив усіх людей: і тих, хто зростав у духовному розвитку, і нас, недбалих. Ось ця любов народжувала взаємне почуття – його теж любили люди, тягнулися до нього. Тому що любов – це сенс життя. Кожна людина шукає уваги, любові, людської любові, взаємної, і Божественної. Цією любов’ю ми живемо. Він був велелюбним, і це приваблювало до нього людей.
– Господь відкривав йому, з якою проблемою приходив до нього чоловік?
– Отець Кирил був небагатослівний. Є духівники, які дають великі настанови. Він говорив мало, дуже прості слова, які на перший погляд здавалися звичайними, але насправді дуже глибокі, – потім вони спонукали людину діяти, змінювали її життя. Це властивість духовних слів, які наповнені християнською любов’ю.
– Ви брали у нього благословення на всіх етапах вашого послуху?
– На все, що стосувалося монастиря, в мою бутність настоятеля, звичайно, я брав благословення. Але те, що відбувалося не з моєї волі: призначення на посади, нові архієрейські послухи, – я приїжджав до нього, щоб попросити його святих молитов.
– Розповідають, коли ви стали митрополитом, приїхали до о. Кирила в скуфійці, без клобука. Ніхто в Лаврі про це не знав. А він вас при зустрічі назвав митрополитом. Це правда?
– Так, був такий епізод.
Він спав по кілька годин на добу, а решту часу присвячував людям
– Можливо, у Вас зберігся найяскравіший спогад, пов’язаний з о. Кирилом, або момент у вашому житті, коли потрібно було вирішити якесь важливе духовне питання?
– Духовне життя на перший погляд нічим не примітне, складається з простих, повсякденних епізодів. Але якщо до них ставитися уважно, вони приносять велику духовну користь. Кожен день отця Кирила був наповнений любов’ю і терпінням до нас, грішних. Він спав по кілька годин на добу, а решту часу присвячував людям, які йшли до нього нескінченним потоком: приймав віруючих, стражденних і тих, хто потребував доброго слова і допомоги. Це спілкування займало весь його час. Ми могли відпочити після служб і послуху в своїй келії. У нього ж такої можливості не було. Вражала його разюча духовна працьовитість. Він був обранцем Божим. Відповідав завжди просто, але точно, при цьому лагідно, з великою любов’ю.
– Вам теж доводиться постійно приймати відвідувачів? Звідки ви черпаєте сили?
– Господь дає, інакше б не впорався. Зазвичай священики і миряни приходять з проблемами, невдачами, різними сумними новинами. І все це потрібно пропустити через себе. Кожна людина потребує співчуття, розради. Це важкий хрест, і зрозуміти таку людину може тільки той, кому це знайомо.
– Буває, що людина, яка кається під час сповіді хоче вирішити і якісь духовні питання. Не у всіх є духівники, тому часто йдуть в найближчий храм до священика. Як ставитися до такої відповідальності, щоб отримати дійсно те, що потрібно, те, що корисно для твоєї душі в даний час?
– Якщо людина молиться: «Боже, відкрий устами цього священика Свою волю!» – при цьому потрібно виконувати з першого разу те, що тобі говорить той чи інший ієрей, протоієрей, навіть якщо ми не згодні, здається, це не те, що ми очікуємо чи хочемо почути. Коли віруюча людина починає бігати від одного пастиря до іншого в пошуках відповіді, який би йому підійшов, в душі у нього починається збентеження, він губиться і стає нездатним до духовного життя. Якщо просимо Бога з упевненістю, щоб Він відкрив Свою волю, тоді треба йти і виконувати, що б тобі не сказали.
Відповіді отця Кирила іноді ставили людей в глухий кут. Наприклад, жінка вирішила однозначно йти в монастир, це було її давньою мрією. А отець Кирил, поспілкувавшись з нею, благословив їй вийти заміж. Вона не послухала і зробила по-своєму. Через рік вона не змогла бути в обителі, пішла, страждала. Але в результаті таки вийшла заміж. І таких прикладів безліч. Хтось хотів усиновити дитину, а батюшка не благословляв, і, навпаки, хтось вчинив аборт, а старець благословив усиновити немовля у дитячому притулку. І потім ця дитина стала розрадою усього життя цієї пари.
Отець Кирил жив за Євангелієм, неухильно виконував заповіді Христа
– Чому ми повинні вчитися у таких людей, як отець Кирил?
– Отець Кирил жив за Євангелієм, неухильно виконував заповіді Христа. Він знайшов Євангеліє в розбитому снарядами будинку під час війни, коли смерть витала довкола. Так Господь покликав його. Він носив Євангеліє з собою, читав його, і кожне слово Христа складав у своєму серці. І так до кінця своїх днів. Так у нього народилося бажання присвятити своє життя Богові.
Ми також повинні прагнути до цього — відноситися до своїх християнських обов’язків не формально, за звичкою відвідуючи храм, за звичкою допомагаючи людям, думаючи – потрібно дати людині рубль. А якщо ми цей рубль дамо з любов’ю, або просто протягнемо руку стражденному, віддаючи при цьому частину свого серця, ми виконаємо заповідь Христа. Господь прийме нашу жертву, жертву любові, яку все життя приносив Богові і людям отець Кирил (Павлов).
Переклад українською Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ
Просмотров: 884