У день Благовіщення Пресвятої Богородиці митрополит Горлівський і Слов’янський Митрофан звершив Божественну літургію на фундаменті Благовіщенського храму Горлівки, зруйнованого в результаті обстрілу 7 серпня 2014 року. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на прес-службу єпархії.
Йому співслужили секретар єпархії протоієрей Володимир Туренко, благочинний Богоявленського округу Горлівки протоієрей Сергій Книгницький і священики, колишні настоятелями цього храму — протоієрей Олександр Пеканов та ієромонах Паїсій (Шинкарьов). Помолитися на святому місці і вшанувати пам’ять усіх жертв війни на Донбасі прийшло багато городян.
На запричасному вірші з проповіддю до них звернувся настоятель Благовіщенського приходу і клірик Богоявленського кафедрального собору ієромонах Паїсій (Шинкарьов). Він зазначив, що не тільки Пресвята Діва, але і кожен з нас покликаний до того, щоб вмістити в себе Бога.
Після закінчення богослужіння митрополит Митрофан звернувся до городян з архіпастирським словом, в якому зазначив, що, коли ми позбавляємося чогось земного, Господь не забирає у нас самого головного — здатності любити Його і бути Йому вдячними:
«В цей день, який святкує вся Церква як початок нашого спасіння, ми завжди відзначали престольне свято нашого дерев’яного храму. Так вийшло, що нам цей храм довелося будувати два рази. Один раз ми його будували у 2008 році, для того щоб на місці, де зараз Богоявленський кафедральний собор, ми могли почати здійснювати богослужіння. Собор будувався, а поруч стояв цей храм, там вже була служба.
У 2013 році, коли ми вже перейшли в нижній храм нового собору, дерев’яний храм був розібраний і тут, на цьому місці зведено другий раз. Ми побачили ті помилки, які були в нашому минулому будівництві, щось додали нове. Фундамент, на якому ми стоїмо — цілий комплекс приміщень. Тут і недільна школа, і трапезна повинні були бути — все необхідне для того, щоб прихід міг жити повноцінним життям.
У 2014 році цей храм був освячений другий раз. Тут була звершена Божественна літургія і почалися регулярні богослужіння. Я пам’ятаю, як під звуки канонади в серпні ми удвох з протодияконом Олександром тут звершили останню Літургію. Цей район перебував під обстрілом, його дуже важко було відвідувати. На цьому богослужінні було п’ятнадцять чоловік, і навіть кілька дітей причащалось в той недільний день.
Я не вірив, що щось може з цим храмом статися. Після служби я поцілував всі ікони, які були в церкві, і просив Бога, щоб Він цей храм нам зберіг. А він вже весь тремтів від пострілів. Коли через кілька днів сюди потрапили снаряди і храм згорів, дуже важко було це переживати і на це дивитися. Але напевне, Богові так було завгодно, щоб ми його будували не два, а три рази.
На сьогоднішній день ми зібралися тут для того, щоб піднести нашу молитву тоді, коли цей храм святкує своє престольне свято, і засвідчити Богові свою вдячність і любов. Адже ми не нарікаємо на Бога, що Він не виконав наші молитви і що не все буває по-нашому. Адже якщо би Він нам не дав, ми б і в перший раз його не побудували, і другий раз ми без Нього нічого б не змогли зробити. І якщо Він дав нам побудувати два рази, значить, дасть і в третій раз — тоді, коли прийде для цього час. І тому сьогодні ми хочемо подякувати за Його милість і за те, що, посилаючи нам випробування, Він не забирає у нас самого головного — здатності Йому дякувати і мати любов до Нього. Він дає нам можливість збиратися разом.
Ми молилися сьогодні «за парафіян святого храму цього». До сьогоднішнього дня тут, напевно, повинні були б з’явитися постійні парафіяни з числа тих людей, хто живе поруч. Але ми зібралися з різних храмів для того, щоб сьогодні бути парафіянами цього храму, в цьому місці молитися, прославляти Божу Матір, дякувати Богу і сподіватися на Його велику милість.
Ми сьогодні свідчимо Богу про те, що ми хочемо, щоб на цьому місці був храм незважаючи на те, що сталося, що ми хочемо тут молитися і прославляти Його і Матір Божу, Її Благовіщення, в честь якого цей храм був освячений. І ми свідчимо Богу про те, що ми будемо працювати далі, щоб втретє цей храм побудувати.
Я всіх вас щиро, від душі вітаю зі святом Благовіщення Пресвятої Богородиці! Милість Божа, Покров Цариці Небесної, Її молитви нехай будуть з усіма вами! Дякую вам за спільну молитву, яку ми здійснили. Ще раз вітаю всіх вас зі святом! Бережи вас усіх Господь!»
Просмотров: 955