Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній на сторінках щотижневика “АіФ” відповів на питання читачів, чому Українська Православна Церква не бажає поступитися політичній доцільності та почати процедуру отримання автокефалії
В даному контексті слід розуміти, що інтереси Церкви пронизані перспективами тисячоліть. Її головне завдання – допомагати людям у набутті спасіння. І тільки вона сама здатна правильно визначати, які саме організаційні формати є на зазначеному шляху максимально дієвими і необхідними.
При цьому Церква не може піддаватися миттєвим настроям, оскільки будь-які поспішні рішення – це грунт для розколу пастви. Ми ж не маємо права створювати будь-які лінії поділу, оскільки несемо відповідальність перед Богом за кожну довірену нам людину.
У свою чергу політики не обмежені подібними поглядами. Для багатьох з них максимальний горизонт планування – електоральні цикли. У зв’язку з цим у середовищі політичних сил виробляється вкрай простий і меркантильний підхід. Сьогодні, наприклад, вигідно говорити, що Церкву потрібно поставити під контроль держави? Це принесе голоси певної групи виборців? Відтак, будемо говорити так і домагатися відповідних рішень. Завтра ситуація зміниться і потрібно буде забезпечити відділення Церкви від держави, оскільки «цього хоче суспільство»? Не біда, швидко поміняємо свою позицію і з ще більшим азартом будемо розбивати ті аргументи, які ще недавно самі ж просували на різних рівнях.
Втім, важливо навіть не це. Для того, щоб приступити до реалізації будь-якої доленосної ідеї, необхідно мати на це відповідний масштабний запит. Адже якщо всередині тієї чи іншої організації, в якій планується провести тектонічні зміни, відсутня серйозна підтримка цих процесів, все закінчиться оглушливою катастрофою.
На даний момент питання набуття автокефалії через його надмірну політизацію не є пріоритетним для віруючих Української Православної Церкви. Багато наших священиків і мирян побоюються, що штучне і грубе нав’язування УПЦ зазначеної тематики принесе нам не умиротворення, а тільки нові церковні конфлікти.
Ключовим мірилом доцільності отримання автокефалії завжди повинен виступати момент збереження внутрішньої єдності. Якщо вона не руйнує єдність, значить, відповідне питання дозріло і його можна виносити на розгляд Церкви. Якщо ж тема автокефалії викликає поділ, її потрібно відкласти. Одним з істотних аргументів на користь такого підходу можуть виступити такі слова св. Іоанна Кронштадського: «Досягай, людино, єдності: всіляко уникай духовного поділу … Єднання – Бог. Поділ – диявол».
Просмотров: 744