Лист Державної міграційної служби України із роз’ясненням щодо того, чи можливо буде відмовитися від отримання пластикового паспорту з електронним чіпом

Митрополиту Київському
і всієї України Онуфрію,
предстоятелю Української
Православної Церкви

Ваше Блаженство!

У Державній міграційній службі України (ДМС) в межах компетенції розглянуто Ваш лист від 31.08.17 №0725, який надійшов з Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин стосовно можливості отримання паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія. За результатами розгляду листа інформуємо про таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина визначаються виключно законами України.

Згідно з принципами, встановленими частинами першою і другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав і свобод громадян, зокрема, залежно від релігійних переконань.

Також згідно з частиною четвертою статті 35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

На сьогодні правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов’язки осіб, на ім’я яких видані такі документи, визначаються Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі – Закон).

Законом України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальних статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» до Закону внесено зміни, які набули чинності з 1 жовтня 2016 року.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону Єдиний державний демографічний реєстр (далі – Реєстр) це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання , захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом, інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Пложенням частини шостої статті 7 Закону визначено, зокрема, що забороняється вимагати від осіб персональні дані, що свідчать про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також да щодо здоров’я або статевого життя.

Крім того абзацами першим, другим частини першої статті 10 Закону, зокрема визначено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб’єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист
персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України належать: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України, посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів
Реєстру

При цьому згідно з частинами другою, четвертою статті 21 Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобовязаний отримати паспорт України, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Положеннями частини сьомої статті 21 Закону визначено, що до паспорта громадянина України вноситься така інформація:

1) назва держави;
2) назва документа;
3) ім’я особи;
4) стать;
5) громадянство;
6) дата народження;
7) унікальний номер запису в Реєстрі;
8) номер документа;
9) дата закінчення строку дії документа;
10) дата видачі документа;
11) уповноважений суб’єкт, що видав документ (код);
12) місце народження;
13) відцифрований образ обличчя особи;
14) відцифрований підпис особи;
15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «ВІДМОВА».

При цьому згідно з положеннями Закону особі гарантується право на відмову від унесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься в паспорті громадянина України (частина четверта статті 13 Закону).

Окрім цього, згідно з абзацом другим пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальних статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» передбачено, що документи, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом строку, на який вони видані.

З повагою,
Голова
М.Ю. Соколюк

Просмотров: 2538

3 коментарі

  1. E свій час, коли запроваджували податкові ідентифікаційні номери для громадян, було доведено право особи відмовитися від присвоєння їй такого номеру, а змінами пізніше внесеними до законодавства встановлено, що ідентифікаційний номер особи-платника податків тепер присвоюють вже не особі, а “обліковій картці” на на особу. Питання, чим же відрізняється ця нова спроба унумерувати громадян шляхом присвоєння “унікального номеру з Реєстру” від практики присвоєння ідентифікаційного номеру особи – платника податків..? Спрощення ідентифікації особи за єдиним універсальним критерієм в цифровому інформаційному світі постає все гостріше. За право особи ідентифікуватися в цьому і іншому світі як раба Божого (…) в майбутньому прийдеться ще не раз поборотися.

    1. А хто Вам не дає ідентифікуватися християнином? Про це навіть згадки немає. Унікальний номер запису в реєстрі — це номер у базі даних, під яким до неї внесено громадянина Іванова Івана Івановича, наприклад. При цьому він лишається Івановим Іваном Івановичем, і ніхто за тими ж законами не може без його згоди називати його “номер 8065645456”, наприклад. Спрощення ідентифікації особи постає гостріше, тому що людей стає на планеті все більше. А як Ви пропонуєте відрізняти, наприклад, двох людей з однаковими іменами, які народилися в один день в одному місті? Тому і вводиться номер запису в базі, який не повторюється за жодних обставин. І його присвоюють не особі, а записові. Не підміняйте поняття. Людина взагалі протягом життя отримує купу номерів — номер у класному журналі, номер свідоцтва про народження, номер паспорта, номери рахунків за ЖКП…
      А Богові, я думаю, однаково, як тебе назвуть. Його цікавлять твої справи й думки, а не як тебе називали. Між іншим, у місяцеслові є святі Секунд, Сікст, Квінт, Кварт — тобто “другий”, “шостий”, “п’ятий”, “четвертий”. Їм якось “цифрове” ім’я святими стати не завадило. Думаю, і нам не завадить. Якщо перестати боротися з вітряками.

  2. Людина, що змiнила iм’я на номер, буде намагатися виправдовуватися.
    Вчора – номер, сьогоднi – карточка (бioметричний паспорт), завтра – печать антихриста!
    Близ есть при дверях!…

Залишити відповідь