Помолитися і причаститися на Великдень хлопців з військової частини відпустили на «Уралі»

Про особливості душпастирської опіки військовослужбовців полігону «Олешківські піски» на Херсонщині розповідає настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в м. Раденськ протоієрей Петро Баб’як. Інформаційно-просвітницький відділу УПЦ публікує інтерв’ю редактору газети «Православна Таврія» ієромонаху Силуану ​​(Пасенко), що було опубліковано на сайті morsobor.church.ua 12 липня 2018 року.

Покропити водою на Хрещення солдати запрошували мало не в кожен намет

— Отче Петре, ​​другий рік під Раденськом, жителями якого Ви духовно опікуєтеся, існує військова частина А-2407. За цей час Ви неодноразово на запрошення командування брали участь у важливих заходах частини, присвячених святковим і знаковим подіям. З досвіду спілкування з військовослужбовцями скажіть, про що говорять очі воїнів, які бачать перед собою священика? Яку першу настанову Ви їм дали як пастир?

— Дякую за запитання. Опіка воїнів нашої військової частини виникла сама собою відразу після її відкриття на території Раденської сільради. Я приїхав, як зараз пам’ятаю, на запрошення командування на відкриття частини і з тих пір між нами зав’язалася наша дружба.

Справа у тому, що більшість воїнів, які несуть службу в «Олешківських пісках» проживають в Раденську, і я знаю багатьох не тільки як військовослужбовців, але і як односельчан і прихожан нашого храму. У той же час вдалося налагодити контакти і з керівництвом військового полігону, де я з прихожанами в 2015 році, в свято Хрещення Господнього, прибув для освячення води. Там знаходилися воїни з Житомирської області, і всі вони жадали одного — після важких потрясінь і жахів війни доторкнутися до благодаті Божої, що і сталося. Нас запрошували для спілкування і для окроплення Великою агіасмою мало не в кожен намет, яких виявилося не так вже й мало. Тоді ми разом з військовослужбовцями та прихожанами прекрасно провели час до самого вечора, несучи кожному радість Богоявлення.

Людині не вистачає спілкування, а тим більше воїнам, які проходять нелегку службу. Тому таку місію спілкування, простої людської уваги повинен взяти на себе, як мені здається, кожен пастир.

Прикладом тому ми маємо Христа Спасителя, Який також допомагав воїнам, як, наприклад, під час зустрічі з Капернаумським сотником.

Коли ж відкрилася військова частина для обслуговування полігону під Раденськом, стало ясно, що постійна духовна опіка тепер покладається Богом на наші плечі: духовенства і прихожан.

На криласі співали воїни

— Статут військової частини — дуже сувора система правил, безкомпромісно відкидає сторонні справи. Чи дозволяє в таких умовах командування відвідувати богослужіння в храмі або приступати до таїнств?

— За три роки несення пастирського служіння настоятеля можу з упевненістю сказати, що наш храм відвідало чимало військовослужбовців. Це в основному воїни, що знаходяться на полігоні. Що особливо радує – командування завжди радісно і позитивно відгукується на прохання відвідування богослужінь. Пам’ятаю, як у 2017 році на Великдень до нас пустили хлопців на військовій вантажівці «Урал», які відстоявши всю Великодню службу, приступили до таїнств Сповіді та Євхаристії, і з радістю вітали один одного з Воскресінням Христа. А також були випадки, що воїни співали в храмі на криласі, так як у себе вдома вони несли кліросний послух. Таких випадків багато, їх усіх не перелічити, і кожен унікальний тим, що в першу чергу в цей момент відбувається зіткнення душі людини з Богом — а це головне завдання кожного пастиря.

— Особливою подією в нашій єпархії стало прибуття хресного ходу, під час якого 8 ікон з частинками одинадцяти безсребренніків і чудотворців побували в різних соціальних і військових установах Херсонщини. Як зустріли ікони військовослужбовці в / ч А-2407?

— Спочатку ікони відвідали наш храм, де вже їх чекали парафіяни з Раденська і навколишніх селищ. Потім ми виїхали в військову частину, де воїни при повному строї чекали прибуття дорогих гостей — святих, зображених на цих образах. Після прибуття хресного ходу в розташування частини було звершено молебень з подвійним проханням «про воїнів,які на захист країни нашої трудяться». На завершення спільної молитви ми з протоієреєм Олегом Варакутою, главою Єпархіального відділу із взаємин з військовими підрозділами, звернулися до керівництва і самих воїнів, розповівши про святих, зображених на іконах, про сенс їхнього подвигу.

У ході бесіди з військовослужбовцями з’ясувалося, що отець Олег служив в нашій частині в 1994-1995 рр., до її закриття, і був товаришем по службі нинішнього командира частини підполковника А. Н. Царапори. Тому зустріч пройшла як і завжди — в теплій і невимушеній обстановці, яка залишила хороші спогади у всіх учасників молебню.

У військовослужбовців є багато питань, що стосуються духовного життя

— Хресний хід у військовій частині став непересічною подією для воїнів, оскільки ініціатива виходила від Церкви і була підтримана командуванням. Це дозволяє говорити про налагодження діалогу з військовослужбовцями. Які подальші заходи Ви плануєте спільно провести?

— Що відбувся хресний хід у військовій частині, молебень в день її відкриття, богослужіння в свята Пасхи і Богоявлення, а також в інші знаменні дати — всі ці зустрічі зі священиком проводяться заради молитви воїнів. Звичайно ж, наші візити до військової частини — це ще духовна і моральна підтримка для військових, вкрай необхідне для них просте людського спілкування. У військовослужбовців є багато питань, що стосуються духовного життя, побутових проблем, тому ми з радістю використовуємо можливість благовістити Євангеліє Христове і будемо надалі намагатися зустрічатися.

Одночасно ми пам’ятаємо, що важливо не заважати несенню військової служби, виконанню обов’язку, так як це головний обов’язок присяги.

Ми невпинно молимося за всіх воїнів і за тих, хто несе службу з нашого селища, перераховуючи їх імена

— Пастирська опіка над військовими передбачає не тільки місіонерську діяльність, але і, звичайно, духовну турботу і це пам’ять про душі тих, хто відійшов у вічність. Чи доводилося Вам відспівувати військовослужбовців, поминаєте Ви разом з живими солдатами їх покійних братів по зброї?

— Кожне богослужіння в нашому храмі невпинно лунає молитва, і підносяться прохання за наших воїнів, про що може засвідчити кожен наш парафіянин. Ми молимося за всіх, хто несе службу з нашого селища, перераховуючи їх імена, а також за тих, чиїх імен не знаємо, просячи у Господа здоров’я їм і збереження їхнього життя.

Також молимося і за упокій воїнів «які поклали свою душу за други своя» (Ін.15.13). Тут, в Раденську, доводилося і відспівувати воїна, нашого односельця Буліченка Володимира, який загинув на Сході. І, знаєте, це скорбота — велика скорбота. Гинуть найкращі. Такі ж служать у військових підрозділах. Тому завжди, коли є можливість відслужити панахиду за покійними воїнами — і в храмі, і у військовій частині — ми цю молитву здійснюємо. Віримо і знаємо, Бог чує щиру молитву, яка ллється від чистого серця.

Просмотров: 195

Залишити відповідь