Блаженніший Патріарх Єрусалимський Феофіл: «Прикликаємо на вас і на вашу роботу благодать Всесвятого і Живоносного Гробу Господня»

ВІТАЛЬНЕ СЛОВО
Блаженнішого Патріарха Єрусалимського і всієї Палестини
Феофіла III
НА МІЖНАРОДНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ
«КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА — АФОН — ЄРУСАЛИМ:
ЄДНІСТЬ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ»

Києво-Печерська Лавра 20-23 липня 2018 р.
Ваше Блаженство, Митрополите Київський і всієї України кир Онуфріє,
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства,
високодостойні панове професори,
Високопреподобні отці, благочестиве духовенство,
пані та панове!

З великою любов’ю і зацікавленістю вітаємо всіх вас, організаторів і учасників Міжнародної конференції на тему: «Києво-Печерська Лавра — Афон — Єрусалим: єдність крізь століття» і направляємо від Святого Града Єрусалима наше гаряче Патріарше благословення, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа «благодать вам і мир від Бога Отця» (2Сол. 1:2).

Для Апостольської Церкви та подальшого історичного розвитку її протягом століть Святі Місця, в яких звершилася через присутність Боголюдини Христа спасительна справа Божа по відношенню до людини, є джерелом освячення і благословення для всієї повноти Церкви, яка дивилася на Сіонську Церкву як на хранительку християнського вчення і як на Святу Матір «всіх Церков», згідно з непохитною твердою вірою Кафолічної Церкви, вираженої на Другому іже в Константинополі Вселенському Соборі. В Єрусалимі Господь зазнав вільне розп’яття, погребіння, тут триденно воскрес від Гробу, «дарував світові життя вічне і велику милість». З Єрусалиму Господь вознісся на Небеса, заповідаючи святим Своїм учням і апостолам: «…Щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене» (Деян. 1:4), а після послав їх на проповідь, кажучи: «Тож ідіть, і навчіть всі народи» (Мт. 28:19). Це Господнє веління виконуючи, святий славний апостол Андрій Первозванний досяг берегів Пропонтиди, де проповідував Євангеліє спасіння населенню гір Скіфії, а звідти по річці Дніпро навчав слову Божому людей майбутньої Київської Русі, на місці, де згодом стане град Київ, який він пророчо благословив, і він став центром духовності.

Цими почуттями вдячності і благочестя наповнені, християни Київської Русі, прийнявши істинну віру від рівноапостольних Кирила і Мефодія та пізнавши, що «вибрав Сіона Господь, уподобав його на оселю Собі» (Пс. 131:13), відчували потребу відвідувати з паломництвом всесвяті місця і почали з XI–XII ст. стікатися на Святу Землю. Серед них — перший ігумен Печерської Лаври преподобний Варлаам (+1065), чернігівський ігумен Даниїл (+1106–1107), княгиня преподобна Єфросинія (+1173) і багато інших святих, відомі і невдомі паломники. Київські князі виражали особливу турботу про Єрусалим і брали участь в потребах богозаснованої Церкви Сіону, Всематері.

Крім того, Єрусалимські Патріархи підтримували духовно православне населення сучасної України, як це видно з того історичного факту, що після підписання унії в місті Брест (1596) і її зміцнення Патріарх Єрусалимський Феофан III (1620) відновив Православну ієрархію в Україні і благословив козаків як захисників Православної віри в Києві. Пізніше, коли Богдан Хмельницький у 1648 році звільнив Київ, він був офіційно прийнятий в Києві Єрусалимським Патріархом Паїсієм, який прибув для цього до Києва і слідував благословити Військо Запорізьке. Завдяки благодіянням, які надали Патріархи Єрусалимські православному народу України, вони справедливо були названі істориками духовними керівниками Православної Церкви в Придунайських країнах, особливо в XVII столітті. З тих пір зв’язок України та Єрусалиму ніколи не переривався, а навпаки зміцнювався як в церковному, так і в політичному плані: як козацька старшина, так і українська шляхта направляли дорогоцінні приношення в Храм Гроба Господня.

Завдяки цим зв’язкам продовжилися паломницькі подорожі до Святої Землі, які ще більше примножилися в XIX столітті, так що духовенство з Києва розвинуло особливу діяльність на Святій Землі, як, наприклад, відомий архімандрит, а пізніше — єпископ Порфирій (Успенський), архімандрит Антонін (Капустін) та інші.

Однак особливий зв’язок зі Святим Єрусалимом і палестинськими подвижниками підтримували ігумени і браття Києво-Печерської Лаври — благочестива традиція, якої вони дотримуються і нині.

Можемо зробити висновок, що дослідження цих духовних та історичних зв’язків зробить важливий внесок у відродження Православної духовності. Висловлюємо переконання, що Міжнародна конференція, яка відкривається сьогодні, допоможе глибшому пізнанню благотворного значення єдності Церкви і її зміцнення.

Тому, вітаючи вас зі святковими торжествами і відкриттям даної Конференції, призиваємо на вас і на вашу роботу щедру благодать Всесвятого і Живоносного Гробу Господа нашого Іісуса Христа, до зміцнення вашого і до просвіти всіх нас в збереженні і зміцненні нашої дорогоцінної єдності у Христі Іісусі, Господі нашому. Амінь.

+ Феофіл III,

Патріарх Святого града Єрусалима і всієї Палестини

 

З повною Програмою конференції можна познайомитися тут:

Програма міжнародної конференції «Києво-Печерська Лавра – Афон – Єрусалим: єдність крізь століття». 20 – 21 липня 2018 р.

Просмотров: 495

2 коментарі

  1. Це “з великою любов”ю і зацікавленістю” привітальне слово Патріарха Єрусалимського Феофіла III від “богозасновної Церкви Сіону, Всематері” висловлює вкрай важливу і необхідну для Київо-Печерської лаври, відроджену УПЦ за 30 років як, майже, тисячелітню православну Святиню з часів Київської Русі, підтримку її незмінному подальшому служінню не тільки народу в сучасній Україні, а й іншим вірним Христовій Церкві і в ній перебуваючих, від імені якої Патріарх Єрусалимський Феофіл III і призвав “на вас і вашу роботу щедру благодать Всесвятого і Живоносного Гробу Господа нашого Іісуса Христа”

    Важлива також, що Святійший Феофіл III звернув увагу на те, що після унії в 1596 році, коли частина Західної Російської православної церкви, в тому числі яка була і на нинішніх теренах України, відійшла від РПЦ і одночасно і від Констанипільської патріархії, надавшій томос РПЦ і першій Київській митрополії, то після цього Патріарх Єрусалимський Феофан III “відновив Православну ієрархію в Україні”, щоб Римська унія не продовжувала розширятися і далі на східні і південні територіі. Це важлив сьогодні..

  2. Це важливо сьогодні, коли “чергові” розкольники 1992 року домагаються томоса на автокефалію єдиної православної церкви в України, якої ще немае, як і предстоятеля її. Бо частині православної церкви, а тим більш розкольникам, при наявності канонічної УПЦ, не може бути наданий томос на автокефалію. Тому потрібіно спочатку об”еднатися через покаяння, хрещення і переосвячення розкольників в канонічній УПЦ.
    Але головний розкольник самозванний, як і його два попередники, “патріарх Філарет”, по канонічним рішенням РПЦ, як і по паспорту, – Михайло Денисенко, плекає надію, що Константинопільська православна церква уже обіцяє йому і владі в Україні надати томос на автокефалію до кінця уже цього року, що Михайло Антонович говорив в своїх відповідях журналісту. Але ж знову залишаеться питання, – а якій УПЦ і якому предстоятелю надавати томос? Відповідь Михайла Денисенко, що дуде проведено об”еднуючий собор УАПЦ, УПЦ КП і декілька іерархів (відомих прихильників тільки два) канонічної УПЦ, який обере Михайла Антоновича, як він сам про себе сказав, – самого достойного такого чину патріаршого.
    Це ж знову надія на те, що як при розколі в унію з католицьким Римом, зраду канонічній ПРЦ здійснили три її архіреї, так і зараз 2 архіреї створять розкол в УПЦ і нададуть не канонічну лигитимність собору і його рішенням. Якщо допустити, що такий собор відбудеться по розробленному сценарію, по якому Константинопільська Патріархія, уже ніби-то підготувала уже томос, то також він не може бути наданий такий бажанний Михайлу Денисенко і владі України без погодженя з усіма другими православними церквами.
    І далі, на мій погляд, тактовно і виразно сказав Патріарх Єрусалимський Феофан III, що він представля “богозасновну церкву Сіона, Всематір”, можливо нагадуючи іншим церквам і в першу Чергу Константинопільській ПЦ, яка вона є Матір другим церквам і першій Київській митрополії, але ж не Всематір всієї Церкви Христової. Тому без погодження з Єрусалимською церквою Сіона, обітелію Бога Творця Вседержителя, де на Святій Землі був явлений Син Божий Іісус Христос і створена перша Церква Христова, не може бути надано такого православного томоса на автокефалію единої УПЦ, якої ще немає, але яку Михайло Денисенко хоче створити під себе за декілька місяців, до кінця цього року.
    Зрозуміло, що Єрулимська православна церква Всематір не буде погоджувати пропозицію даже Константинопольського Патриархату, щодо надання та визнання неканонічного томосу автокефаліі розкольницьким “церквам”, при наявності самої великої, визнаної Вселенським Православієм, канонічної УПЦ, до якої він неодноразово приїзджае, як і сьлглдні з “великою повагою і зацікавленністю” саме в канонічному розгляді і вирішенні не своечасно винесеному на розсуд всього Вселенського Православія питання про можливість надання томосу автокефаліі розкольникам.

Залишити відповідь