Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільский і Броварський Антоній розповів в інтерв’ю РБК-Україна про настрої серед духовенства та вірян УПЦ у зв’язку з останніми церковними подіями, ймовірну реакцію з боку інших Помісних Церков у разі наданням Константинополем томосу українським розкольникам, а також про те, що владою готується низка дій проти УПЦ — прийняття антицерковних законів та провокацій щодо головних православних святинь України та про те, що віряни УПЦ будуть відстоювати свої права всіма законними способами.
— Якими будуть дії УПЦ МП у відповідь на рішення Константинополя про призначення в Україну двох своїх екзархів?
— Найважливіші рішення УПЦ приймаються на Священному синоді. Ми вирішуємо все колегіально. Можливо, навіть буде скликано й Архієрейський Собор. Але свою позицію ми вже висловили: це недружні, неканонічні дії Константинополя щодо іншої Православної Церкви.
— А як діятимете, якщо томос про автокефалію буде видано?
– Усе залежить від того, як далеко підуть представники Константинопольського патріархату на канонічній території УПЦ, тобто якими будуть їхні дії. Поки ми маємо лише заяви.
— В інтерв’ю РБК-Україна патріарх Філарет заявив, що призначення екзархів – це вже незворотний крок щодо надання Томосу.
— Як кажуть, люди планують, а Бог визначає. Можливо, буде створено український екзархат Константинопольського патріархату. Дуже багато залежить від того, як поведуть себе на об’єднуючому соборі розкольники – «Київський патріархат» та УАПЦ. І ще велике питання чи той собор буде. Це досить складна річ – об’єднатися. Бо, якби це було легко, то за двадцять п’ять років це вже б відбулося.
— А яка головна причина того, що це не відбулося, на вашу думку?
– Причина у положенні самих цих організацій. Поява самого так званого Київського патріархату була дуже конфліктною, пов’язаною з особистими амбіціями колишнього митрополита Київського Філарета (Денисенка). Ситуація в українському православ’ї є заручницею амбіцій цієї людини.
— Тобто, причина саме у персональних амбіціях? Чи й в тому, що значна частина українських православних хоче мати абсолютно незалежну, насамперед від Москви, церкву?
— Ми орієнтуємось на людей церковних, які переповнюють наші православні храми. Більша частина українських православних є членами канонічної УПЦ.
— Але за опитуваннями Центру Разумкова впродовж останніх років дедалі більша частина громадян зараховують себе до УПЦ КП. Уже зараз таких більше, ніж тих, хто відносить себе до УПЦ МП.
— Якщо довіряти цим опитуванням упродовж останніх, скажімо десяти років, то нас би вже взагалі не мало існувати. Але ми є, і ми є найбільшою церквою в Україні. Результат таких опитувань, зокрема, залежить від того, як саме сформулювати питання. А реальність така: зайдіть у неділю в храми УПЦ і храми так званого Київського патріархату, і ви одразу побачите, де більше людей.
Можна порівняти і масштаби хресних ходів. Візьмемо нашу ходу 27 липня, яку очолив Блаженнійший Митрополит Онуфрій, і на яку прийшли люди за покликом своїх сердець, і ту ходу, яка відбувалася наступного дня, яку організували державні установи за рознарядкою, куди прийшли не тільки православні, а й греко-католики та невіруючі. І все ж на нашій ході було 250 тисяч людей, на іншій – 60-65 тисяч. Ми живемо у час великих світоглядних і геополітичних зрушень, і, на жаль, ми стали навіть не стороною, а об’єктом цих рухів, а інколи навіть жертвою.
— У будь-якому разі, визнання нової автокефальної церкви від вас не буде за жодних обставин?
— Це незаконні та антиканонічні дії. Я знаю, що не тільки наша Церква не визнає цього, а й інші Помісні Православні Церкви.
— Які саме? В інтерв’ю РБК-Україна патріарх Філарет заявив, що окрім РПЦ українську церкву, можливо, не визнають ще Болгарська, Грузинська, Антіохійська, Сербська церкви.
— Це його особиста позиція. І звідки він може знати позицію інших Православних Церков, якщо з ним ніхто з предстоятелів цих Церков не спілкується? Адже цю розкольницьку течію, я маю на увазі «Київський патріархат», не визнає жодна з Помісних Церков.
— Напевно, з Константинополем як мінімум є спілкування.
— Прямого спілкування з Константинополем у Філарета також немає. На відміну від нашої Церкви, яка має спілкування з усіма Помісними Церквами та отримує інформацію з першоджерел.
— І що кажуть джерела, хто ще не визнає нову українську церкву?
— Я не хотів би забігати наперед, але маю підстави думати, що жодна Церква, окрім Константинопольської, не визнає.
— Які зараз настрої у середовищі духовенства УПЦ? Активно поширюється інформація, що десять архієреїв УПЦ теж звернулись до Константинополя з проханням про томос, а, за словами Філарета, до двох третин єпископату можуть перейти у нову церкву.
— Про список з десяти людей ми знаємо зі ЗМІ, і нам також про це казав при зустрічі в Стамбулі Патріарх Варфоломій. Але під час розмови з ним з’явилась інша цифра – вісім. Я знаю список цих людей. Із цього списку достовірними є лише два імені – ті, які це публічно визнали. Можливо, ще одна людина – під питанням. Щодо решти – я не знаю, яким чином ці архієреї до цього списку потрапили, хто їх туди вписав. Тобто “список десяти” – це фейк, щоб створити враження, ніби наші архієреї підтримують створення нової церкви.
— Тобто, ви заперечуєте наявність тенденцій щодо підтримки автокефалії серед ваших архієреїв?
— Безумовно, заперечую. Кожен з них при хіротонії давав присягу бути вірним канонічній церкві і не робити нічого без погодження з іншими єпископами.
— Але у випадку отримання томосу нова церква отримає канонічний статус, і туди можна буде вільно переходити. Так трактує ситуацію патріарх Філарет.
— А як може створитися канонічна структура неканонічним шляхом? Вона апріорі буде неканонічною. На початку ХХ століття, після перемоги більшовиків, атеїстична держава створювала свою квазіцеркву, так звану обновленську церкву. Для своєї легалізації вони почали спілкуватися з Константинопольським патріархатом. І тоді Константинополь почав легалізувати обновленців – тобто тих, за допомогою яких СРСР намагався знищити православну церкву.
Є класичний вислів митрополита Сергія (Сергій (Страгородский) – єпископ РПЦ, в 1943-44 рр. – патріарх Московський и Всія Русі,- ред.): “Спілкування Константинопольського патріархату з обновленцями може хіба патріарха зробити обновленцем, а не обновленців православними”. Це є прямою паралеллю до сучасних подій.
Я не знаю, чому на Фанарі (мікрорайон в Стамбулі, де знаходиться резиденція Константинопольського патріарха, – ред.) забули про інші події 20-х років, коли турецьке керівництво створювало Турецьку православну церкву, яка була б непов’язана з грецьким Православ’ям. З огляду на той біль, який тоді відчувала сама Константинопольська церква, вона мала б розуміти наслідки своїх нинішніх дій в Україні. Чому вони про це все забули – я не знаю.
— Наскільки ймовірний розрив молитовного спілкування з Константинополем?
— Якщо справді, не дай Бог, до такого дійде справа, так. Але уся відповідальність буде на Константинополі через його рішення.
— Тобто, рішення позачергового синоду РПЦ “про призупинення поминання патріарха Константинопольського за богослужінням РПЦ” можна трактувати як перший крок до цього розриву?
— Так.
— Чи можна буде говорити саме про “розкол” православ’я чи варто вжити інший термін?
— Ці дії можуть призвести до розколу українського суспільства, і на найближчі роки або й на століття треба буде відкинути думки про єдину Церкву – саме це нас зараз хвилює найбільше. Існування двох церковних юрисдикцій розріже тіло нашого суспільства дуже глибоко, і я не уявляю, як потім це зцілювати. Звісно, це призведе і до розколу у всьому Православному світі.
На жаль, від єресі та розколу ніхто не застрахований, якщо не жити соборно. В церковній історії бували випадки, коли великі патріархи ставали єресіархами та розкольниками. Церква живе своєю повнотою. Єпископат вчиняє не так, як сам хоче, чи має від когось завдання, а відчуваючи, чим живуть люди. Люди для нас не електорат, як у політиків, у нас – народ Божий.
— Якщо Верховна рада ухвалить закон, за яким УПЦ МП має змінити свою назву, ви виконаєте його?
— Подібні законодавчі ініціативи в народі вже охрестили антицерковними законами. Я вважаю, що це антизаконно і, по суті, неправильно. Прихожанами нашої церкви є українці, громадяни України, і їхня церква має носити назву Українська православна церква. Не треба штучно робити мільйони власних громадян чужими у власній країні. Це до добра не приведе.
— І як ви будете діяти? Оскаржувати у судах?
— Ми живемо в демократичній країні, де як мінімум декларується право на життя на основі законів. І ми будемо використовувати усі законні методи. Також у нас є документ, який називається “Основи соціальної концепції УПЦ”, згідно з яким, у дуже складних ситуаціях – я процитую: “Церква може звернутись до своїх чад із закликом до мирної громадянської непокори”. Це крайня міра, але вона зафіксована у нашій соціальній концепції, затвердженій собором архієреїв.
— Розмови про можливість якихось громадянських конфліктів постійно лунають саме від представників УПЦ МП та їхніх симпатиків, тоді як у КП наголошують на тому, що все має відбуватись мирно і спокійно, що усі конфлікти будуть штучно створеними тощо. Чому так складається?
— Питання не в риториці, а в житті. Чи є хоч один зафіксований публічний заклик до агресії від нашого священика? Немає. А про що кажуть представники «КП»? Філарет сам казав, що якщо буде створена така квазіцерква, то першим, чим вони займуться – це захопленням лавр.
По-друге, слова словами, а дії діями. Впродовж останніх чотирьох років наша церква хоч один храм у когось захопила? А подивіться, що коять представники «КП». За цей час захоплено близько п’ятдесяти наших храмів, і це відбувалося навіть із застосуванням зброї. Що ж буде, коли вони отримають державну підтримку – бо створюється саме державна церква?
— А що саме буде?
— З наших джерел нам відомо, що Міністерство культури вже отримало директиву готувати усі документи для реєстрації нової структури. Також деякі націоналістичні групи отримали вказівку на 14 жовтня вчинити провокації в Києво-Печерській та Почаївській лаврах.
Наші люди будуть захищати свої храми. Людей доводять до такої ситуації, що у них не лишається іншого виходу. Якщо немає надії на законність, то не залишається іншого варіанту, як самим захищатись.
Але ніхто з нас не закликає до агресії, ми лише попереджаємо: люди, не дай Бог, не зробіть такий крок, який може призвести до конфліктів, і конфліктів серйозних. Ось на цьому ми наголошуємо.
– А які саме націоналістичні організації отримали такі вказівки і від кого?
— Це закрита інформація, і я не хотів би її розкривати.
— Лаври зараз перебувають у власності держави, але знаходяться у користуванні УПЦ МП, згідно з рішеннями влади. Якщо ці рішення будуть скасовані, натомість лаври передадуть майбутній церкві. Які ваші дії у такому випадку?
— По-перше, ми будемо молитися, щоб цього не відбулося. Останню крапку в усіх питаннях ставить Бог. По-друге, якщо у нас заберуть ці лаври, то хто там буде жити? У нас в одній Києво-Печерській Лаврі близько 300 монахів, а наскільки мені відомо, якщо об’єднати монахів УАПЦ і «КП», їх не набереться й двохсот чоловік.
— Ви не очікуєте великого переходу ваших парафій до лав нової церкви?
— Я знову повернуся на початок ХХ століття, коли більшовики створили кілька обновленських течій і передали їм храми. Але ці храми стояли пустими. Народ туди не ходив, натомість ходив в церкву, яку очолював тоді патріарх Тихон. Храми “тихонівської” церкви були заповненні, а обновленські стояли пустими, бо люди знають, де правда. Не можна узаконювати гріх заради будь-яких геополітичних чи національних питань. Гріх завжди залишається гріхом.
— Наскільки позиція УПЦ МП у всіх питаннях щодо автокефалії формується тут, у Києві, і наскільки вона координується з РПЦ?
— На основі наших канонів і статуту УПЦ є самостійною у своєму управлінні. Як член Священного Синоду можу сказати, що з Москви не приходило жодної вказівки з жодних питань, чи то створення єпархій, чи то обрання єпископів тощо. Ми користуємося реальною навіть не автономією, а фактично автокефалією, хоч юридично це і не зафіксовано.
— У російському інформаційному просторі зараз активно лунають заяви про те, що Вселенський патріарх Варфоломій впав у єресь. Ви поділяєте таку точку зору?
— Такий висновок може дати тільки Вселенський Православний Собор, це – єдина інстанція.
— Патріарху Варфоломію також закидають звинувачення у “східному папстві”. Чи вбачає УПЦ загрозу створення свого роду східного Святого престолу?
— Я можу судити про це з відкритих джерел. На останньому зібранні їхнього єпископату у Константинополі лунало дещо таке, чого Православна Церква раніше не знала, у плані еклезіології, тобто вчення про церкву. Питання першості, папства свого часу стало причиною розколу християнства на західне та східне. І Константинополь якраз захищав православне вчення, за яким кожна помісна церква є самостійною та рівною. Такі тенденції розпочалися не зараз, а десь з початку ХХ століття. Але це дуже складне питання, його спочатку треба обговорити на богословських форумах, а вже потім щось вирішувати.
— УПЦ буде окремо звертатися до інших помісних церков у випадку видання томосу про автокефалію?
— До нас вже дзвонять з інших православних церков. Першоієрархи самі цікавляться ситуацією. Якщо вже так стане питання, якщо відбудеться те, що не може відбутися по правді Божій і по церковних правилах, то дійсно будуть офіційні звернення. Але я наголошую: Помісні Церкви достовірно знають із першоджерел, що тут відбувається.
— На позачерговому синоді РПЦ запропонували зібрати Всеправославний собор у зв’язку з ситуацією довкола автокефалії. Коли це може статися?
— Важко говорити про терміни. Однак питання є дуже актуальним для всіх Помісних Церков, адже якщо легалізація розколу справді відбудеться, це стане проблемою і для кожної Помісної Церкви, бо у багатьох із них є якісь свої розколи. Перегляд кордонів Помісних Церков – дуже небезпечний процес. Зараз ці кордони усталені, але деякі області у свій час знаходились у інших Церквах. Тоді якийсь патріарх може сказати: якщо вже піддали сумніву реальність, яка зараз склалася, то чому я не можу зробити те саме стосовно якоїсь області, яка 500 років тому належала до мого патріархату і її треба повернути? Це може призвести до абсолютного хаосу в усьому Православному світі.
— Тема автокефалії дуже активно використовується українськими політиками. Президент Петро Порошенко зробив її однією з головних у своїй передвиборчій кампанії. Але, з іншого боку, до неї підключились представники “Опозиційного блоку”, які активно підтримують позицію УПЦ МП, йдуть на чолі хресної ходи і таке інше. Виходить, що обидві сторони використовують цю історію у своїх прагматичних політичних інтересах?
— Мабуть, бажання таке є, але церква завжди заявляла про свою нейтральність. Двері наших храмів відкриті для всіх, незалежно від політичних переконань. І ми на наші хресні ходи офіційно запрошуємо і президента, і прем’єр-міністра, і голову Верховної ради. Хтось із політиків є членом нашої Церкви, і не лише по назві, ходить до храмів, сповідається і причащається, просто як віруюча людина, а не як політик. І ми не можемо обмежувати когось за партійною ознакою.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 3566