Міжнародна спільнота проявляє підвищену зацікавленість до церковної ситуації в Україні.
Голова Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископ Баришівський Віктор в інтерв’ю для Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ розповів про результати участі в нараді ОБСЄ у Варшаві.
— Ваше Преосвященство! Нещодавно, в середині вересня, Ви брали участь у щорічній нараді ОБСЄ з питань людського виміру, що проходила у столиці Польщі – Варшаві. Розкажіть, будь ласка, про що Ви говорили і як це впливає на поточну ситуацію в УПЦ?
— Перш за все, зазначимо, що Організація з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) – це міждержавна організація, яка об`єднує 57 держав-учасниць та займається проблемами безпеки. Основний напрямок діяльності ОБСЄ – це суспільно-політичний діалог, тобто в межах її роботи не приймаються публічні рішення стосовно тієї чи іншої ситуації, але інформація, яка подається усіма учасниками, доводиться до відома усіх країн. Цьогорічна нарада у Варшаві проходила з 10 по 21 вересня. Протягом цього періоду у визначені дні право виступу на тему забезпечення релігійних прав і свобод надавалося представникам релігійних організацій. Важливим у цій зустрічі є те, що відбувається прямий діалог з дипломатами та чиновниками країни, відносно якої подається інформація у присутності інших представників держав, що відповідає вимогам публічності.
Слід зауважити, що в цьому році питанням стосовно Української Православної Церкви, було приділено увагу з боку значної кількості міжнародних організацій, які висловили своє занепокоєння численними фактами дискримінації та правових порушень проти найчисельнішої конфесії в Україні. Цікаво, що коли дійшла черга до мого виступу і я представився як офіційний представник Української Православної Церкви, мова про яку вже до мене неодноразово йшла, то більшість учасників наради квапливо підняли свої голови, щоб побачити на власні очі виступаючого та почути на власні вуха інформацію з перших вуст. А це, безумовно, свідчить про те, що ситуація із дотриманням прав віруючих УПЦ наразі є складною та напруженою, і це безпосередньо впливає на безпеку як в Україні, так і загалом в Європі.
— Про які саме порушення прав віруючих йшла мова на засіданнях ОБСЄ?
— Неодноразово звучала інформація про захоплення храмів УПЦ, рішення органів влади з дискримінаційною риторикою, провокації навколо Києво-Печерської Лаври та напади на Десятинний монастир. Вже не вперше на подібних нарадах і зустрічах згадувалося і про резонансні справи, а саме побиття наших віруючих у с. Катеринівка, незаконний арешт храму в с. Птича, захоплення храму в м. Коломия, а також про антицерковні законопроекти № 4128, 4511 та 5309, які до цього часу не зняті з розгляду Верховною Радою, чим продовжують зберігати напругу у суспільстві. Звичайно, говорили і про конкретні втручання держави у внутрішні церковні справи, особливо в контексті останніх подій, пов’язаних з питанням надання Томосу про автокефалію. На жаль, змушені були констатувати, що всі вище згадані факти і приклади свідчать про наявність значних проблем у церковно-державних відносинах.
— Якою була реакція міжнародної спільноти на Ваші виступи? Чи були якісь конкретні рішення та заяви на підтримку УПЦ?
— Тут потрібно розуміти, що реакція міжнародної спільноти не завжди може бути швидкою та публічною, особливо в ситуації з Україною, коли церковні питання стали частиною геополітики. Ми розглядаємо факт подання з нашої сторони об’єктивної інформації, яка до речі залишається та накопичується в документальній базі ОБСЄ, черговою спробою налагодження діалогу з уповноваженими представниками нашої держави на європейському рівні з метою їхнього подальшого впливу на вирішення питання щодо припинення тиску на віруючих Української Православної Церкви, який наразі вже набрав систематичного характеру. Те, що права віруючих УПЦ порушуються, вже є очевидним для міжнародного середовища. Факти порушень прав віруючих вже декілька років подаються у всі правозахисні механізми ОБСЄ, ООН та інших організацій і установ. На сьогодні існують певні ознаки уваги до ситуації навколо УПЦ на міжнародному рівні, тобто це питання вже перебуває на контролі європейських правозахисних і неурядових організацій.
— Владико, Ви сказали про чергову спробу налагодження діалогу з делегацією України в рамках нещодавньої наради у Варшаві. Чи був він результативним?
— На жаль, позиція урядової делегації України не була конструктивною: вона зводилася до того, що в Україні немає проблем у сфері взаємовідносин між Церквою і державою. До прикладу, на думку чиновників в нашій державі взагалі не існує захоплень храмів, а є лише добровільні переходи громад УПЦ в іншу конфесію. Але як тоді зрозуміти той факт, що з року в рік представники нашої Церкви заявляють про існуючі проблеми, міжнародні правозахисні організації все частіше акцентують увагу на дискримінаційних процесах відносно УПЦ, а моніторингові місії ОБСЄ в Україні регулярно фіксують порушення прав наших віруючих? Священний Синод нашої Церкви ухвалив вже декілька рішень, в яких зазначено про те, що в Україні існують проблеми в галузі церковно-державних відносин. Ігнорування та відкидання існуючих проблем нашими урядовцями та небажання вирішувати їх у правовий спосіб погіршує положення України як всередині країни, так і за її межами, адже для того, щоб наша держава стала по-справжньому правовою та демократичною не лише на словах, але й на ділі, вона повинна продемонструвати реальний захист своїх громадян на власній території.
— І наостанок, які, на Ваш погляд, існують тенденції подальшого розвитку церковно-державних відносин?
— Сьогодні Україна переживає складні часи. Напевно, вони найскладніші у новітній історії після проголошення незалежності. Пониження градусу напруги у суспільстві потребує уникнення конфліктних тем та лікування розколів як в церковному, так і у загальнолюдському розумінні. Релігійна сфера є вкрай чутливою, але цього не розуміють політики, які тимчасово отримали владу та намагаються її утримати у будь-який спосіб. Очевидно, що церковно-державні відносини повинні корелюватися з сучасними формами організації влади та суспільства, а це вимагає насамперед дотримання прав людини та виконання законів. Проте, як ми бачимо, цього не відбувається в реальному житті. З болем змушені говорити, що нині чиниться потужний тиск на наших віруючих, право віросповідання в складі Української Православної Церкви вже не є вільним, про що окремі представники влади продемонстрували своє відношення до нас у низці показових справ та ситуацій. Фактично деякі політики та чиновники намагаються наклеїти на наших віруючих і всю Церкву надумані ярлики провокативного змісту та зруйнувати нашу канонічну ідентичність, яка є усвідомленням особи себе православним християнином і немає відношення до національності або політичних переконань. І ми захищаємо саме це право – бути православним християнином без будь-яких обмежень, що не суперечать чинному законодавству України. Тому, на наш погляд, найближчим часом в Україні триватиме боротьба за право бути вірним канонічної Української Православної Церкви.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 1458