Голова Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях: Прийнятий законопроект № 5309 свідчить про явну зневагу до європейських правових цінностей

Інтерв’ю голови Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископа Баришівського Віктора Інформаційно-просвітницькому відділу УПЦ.

— Ваше Преосвященство! В останні дні з різних джерел лунають думки про небезпеку для парафій УПЦ з огляду на прийняття Верховною Радою України законопроекту № 5309, яким передбачено зміну найменувань релігійних організацій нашої Церкви. Що Ви можете сказати з цього приводу?  

Я хочу звернути увагу на те, що у дійсності прийнятий законопроект № 5309 розповсюджується лише на ті релігійні організації, центр управління яких знаходиться на території держави, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та тимчасово окупувала територію України. Але Українська Православна Церква підпорядкована центру управління, що розташований у місті Києві, тому цей закон не розповсюджується на наші організації.

— Так, але, можливо, Міністерство культури України та інші державні органи вважатимуть інакше. Що у цьому випадку очікуватиме релігійні організації УПЦ?

Ми розуміємо, що у цей конкретний історичний період часу певні політичні сили, які зараз мають владу в Україні, обрали шлях тиску на нашу конфесію. Саме тому ми змушені відповідати на ці виклики, опираючись у тому числі і на силу закону та права, які покликані захищати права людей від свавілля владних органів. Якщо державні службовці будуть довільно тлумачити цей закон і вимагатимуть змінювати назви громад Української Православної Церкви, то  наші релігійні організації матимуть право оскаржувати дії таких службовців або державних органів в суді, а це означає, що в Україні триватимуть судові процеси.

— Які перспективи таких спорів, на Ваш погляд?

З точки зору права, перспективи є, адже навіть Головне науково-експертне управління Верховної Ради України негативно охарактеризувало цей законопроект та рекомендувало його відхилити. Особливо хочу звернути увагу на те, що, як стверджує управління, вказаний законопроект «виходить за межі, встановлені у відповідних положеннях   ст. 35 Конституції та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», згідно з якими здійснення права на свободу світогляду і віросповідання може бути обмежене законом лише в певних випадках». Також досить красномовною є цитата з абзацу 3 пункту ІІ висновку цього ж управління, де зазначається, що «з огляду на вищевикладене є підстави вважати, що положення законопроекту містять ознаки невідповідності Конституції України, яка виключає можливість встановлення якихось особливих вимог щодо назви та змісту статутів (положень) окремих релігійних організацій (об’єднань)». Таким чином, фахівці в галузі права, як у державній, так і в недержавній сфері, добре усвідомлюють, що закон про зміну найменування релігійних організацій є невдалим політичним кроком.

Також існують й інші гарантії дотримання прав та свобод віруючих громадян. Зокрема, згідно статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів не допускається зменшення обсягу існуючих прав та свобод людини, тобто якщо віруючі мали право сповідувати свої погляди у складі релігійної громади з певною унікальною назвою, то вони таке ж право зберігатимуть і надалі, незалежно від того, що передбачено новим законом, адже Конституція України має найвищу юридичну силу.

Крім того, на стадії застосування цього закону у державних службовців можуть виникнути проблеми, адже фактично вони не мають права забороняти релігійним організаціям розміщувати будь-які назви на своїх приміщеннях або у реквізитах.

— Яким чином прийнятий законопроект № 5309 оцінюватиметься на міжнародному рівні?

На жаль, прийняттям цього закону наші політики знову надали можливість обґрунтовано критикувати рівень правової культури в Україні. Європейські стандарти у різних сферах, у тому числі щодо якості правової системи з дотримання прав людини, не дозволяють державній владі вчиняти кроки, які впроваджуються цим законом, що надовго стане «чорною плямою» в історії українського парламентаризму та буде лунати на міжнародному рівні як приклад необдуманого політичного кроку. Звичайно, усі експерти та міжнародні організації, які вже отримують текст цього закону, очевидно бачать, що він порушує права людини та має на меті здійснення незаконного тиску на одну конфесію – Українську Православну Церкву. Міжнародна спільнота усвідомлює цінність прав людини, а також необхідність дотримання певного усталеного правового порядку, а прийнятий законопроект № 5309 свідчить про явну зневагу до європейських правових цінностей з боку українських законотворців. В разі посилення тиску на релігійні організації Української Православної Церкви кількість скарг, які будуть спрямовуватись до Ради із прав людини ООН, спеціальних доповідачів ООН, Європейського Суду із прав людини та в інші міжнародні інстанції, буде збільшуватись, що не може не призвести до відповідної правової реакції з боку цих установ. Але для кожної держави важливо не допускати такого стану речей, коли її громадяни починають масово скаржитись на порушення своїх прав, тому ми все ж не залишаємо надії на те, що спірні ситуації, якщо такі виникатимуть, будуть вирішуватись позитивно на рівні національної судової системи.

Читайте також: Голова Юридичного відділу: В УПЦ не погодяться на перейменування та будуть захищати свої права

 Читайте наші новини у Тelegramшвидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 1518

Залишити відповідь