Христина Велущак — випускниця 9-го класу Задубрівської НВК в Заставнівському районі Чернівецької області. Школу закінчила з відзнакою, до храму ходить все життя, співає на кліросі, планує вступити в медичний коледж. Можна було б сказати, що це звичайна українська школярка, якби не один великий її “недолік” — вибір віросповідання. Вже декілька місяців, після того, як в селі розпочалися протистояння на релігійному ґрунті, прихильники новоствореної «ПЦУ» призначили Христині бути вигнанцем. Свою історію кореспонденту Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ розповіла сама дівчина та її мама Кароліна Велущак.
— Кароліно, скажіть, як Ви дізналися, що вашій дочці і Вам забороняють разом з класом святкувати випускний?
— Одна мама, яка була присутня на зборах та тримала контакт зі мною, передала мені цю звістку, бо мене жодного разу не запрошували цього року на збори. Це було десь за неділю-дві до випускного.
Ми були шоковані.
— Перестали запрошувати після того, як розпочався конфлікт навколо храму?
— Коли розпочалося розділення в селі. Вони не ходили до цієї церкви взагалі, а от прийшли на територіальні збори, стали на ту сторону (ПЦУ – ред.) і почали своїх дітей також налаштовувати проти віруючих. З того часу і розпочалося.
— Діти теж вели себе агресивно стосовно вашої дочки?
— Так, я директору школи повідомляла. Насміхалися над нею, постійно, коли вона виходила до дошки, вони все нотували у блокнот, вони занотовували, на які вона олімпіади ходила, які мала результати. Вона вчилася на відмінно, а вони добивалися того, щоб вона не отримала відзнаки. Моя дитина відмовлялася ходити до школи, плакала, два тижні, я ніяк не могла вмовити її піти до школи. Потім ми таки вмовили: «ти повинна бути вище цього, мудрішою, мовчи, терпи, ще трішечки…»
— Як реагували директор, вчителі?
— Директор прийняв їхню сторону. Петей Іванна Іванівна працює у відділі освіти та сильно на нього тиснула, і він підкорявся, бо від нього я не чула нічого, він просто замовчував. Класний керівник боялась, напевно, бо дуже молода. Тому, що вони в район писали багато скарг.
— А коли цю фотографію робили, то що Христині сказали: «відійди»?
— Фотографію робили окремо. Вони найняли фотографа окремо, а в нас був свій фотограф. Вони давали чіткі вказівки своєму фотографу, кого фотографувати, а кого ні.
— Як ви провели день випускного?
— Вони поїхали до залу святкувати, а ми пішли ще до церкви, пофотографувалися, а потім відсвяткували всією православною сім’єю. У нас була одна випускниця, був настоятель, він нас підтримав, тому що це було дуже морально важко, я дуже боялася за Христину.
— Як вона зараз?
— Стоїть на воротах храму і вислуховує нападки прихильників «ПЦУ».
Сьогодні, 9 червня 2019 року, після богослужіння активісти «ПЦУ» знову влаштували провокації біля храму. На вірян почали нападати вже посеред дороги. За попередньою інформацією, побили парафіян та вдарили настоятеля.
Христина погодилася на декілька хвилин покинути свій пост і розповісти свою власну історію. Про те, як все змінилося в житі школярки у результаті розділень, які відбулися в селі після створення нової «церкви» в Україні.
— Які події передували ситуації з випускним?
— Усе почалося з того часу, коли ми вирішили розпочати молитовне стояння біля храму. Ми стояли, молилися, співали, з тим, щоб «ПЦУ» не звертало уваги на нас, потім почалася агресія.
— Агресія від кого?
— Агресія від тих, хто ходив до «ПЦУ». Вони налаштовували своїх дітей проти мене. Проти мене повстав весь клас. Вони в класі на перервах постійно починали свої розспівки. Я виходила. Обмальовували мені парту крейдою, постійно наговорювали на мене, насміхалися. Вони навіть до інших дітей підходили і питали, з якої ти Церкви: ти з УПЦ чи ПЦУ? Коли мене хтось питав, відповідала, що я з Богом.
Вони ображали, що я москалька, як я можу молитися російською мовою. Я намагалася пояснювати, та мене ніхто не слухав.
— А до того ви з кимось дружили?
— Я спілкувала у класі з одним хлопцем, він – греко-католик. Потім він теж пішов до «ПЦУ» і перестав зі мною спілкуватися.
— А як так сталося з випускним? Ви підозрювали про те, що до такого дійде?
— Ми спочатку трохи обговорювали випускний, я думала, що вони закриють очі на те, хто з якої церкви, і ми просто підемо на випускний.
Нам говорили, що ми всі йдемо на випускний, потім я пішла здавати гроші за випускний, там сиділа мама хлопця з класу – Боросюк Наталія, вона просто стала на мене кричати: «Забери свої москальські гроші, нам від тебе нічого не треба! Ти на випускний не підеш, щоб тебе там не було».
Я не слухала, що вона мені казала, просто поклала гроші і сказала, що це за випускний. А вона пішла за мною до вчительської, почала наговорювати на мене вчителям, кидала в мене ті гроші. Потім я зайшла до класу, вона кинула в мене гроші і сказала, що в мене нічого немає в голові.
— А ви закінчили школи з відзнакою, наскільки я зрозуміла?
— Так.
Я пішла потім до вчительської і розповіла. Вони мені відповіли: «Нічого страшного! Що тобі?» Як завжди – вони ніколи не реагували. Просто закривали очі. Вчителі нібито боялися Петей Іванни, яка працює в університеті, вона завжди їм погрожувала, направляла перевірки. Особисто мені вона погрожувала, що забере в мене відзнаку. Її дочка разом зі мною вчилася в школі, то вона породила таку ненависть до мене в класі.
— Але вам вдалося закінчити 9-ть класів на відмінно.
— Так. Застуник директора, вчитель української мови та літератури, на яку було написано скаргу до відділу освіти, викликали в районне відділення освіти з зошитами з контрольних робіт. Комісія все перевірила і сказала, що до вчителя питань немає. Просто ця вчителька так само, як і я, є парафіянкою нашого храму, і постраждала теж через релігійні переконання, через віру.
— А хто на вас жалівся?
— Петей І. І. зверталася до районного відділу освіти, скаржилася, що я ходжу не в ту церкву, що нібито оцінки не заслуговую. Правда маму у відділі освіти теж запитали, чому це ми ходимо в УПЦ. «Ви маєте ходити до ПЦУ», сказали.
— Ви давно ходите до храму?
— Спочатку мама ходила, потім, коли я народилася, то мама й мене почала водити, я постійно ходила до церкви, хресними ходами, співала в хорі і зараз співаю.
— А прямо зараз ви відстоюєте ваш храм?
— Так, охороняємо храм. Обороняємось від моїх однокласниць (посміхається), погрожують, що віднімуть мій телефон за те, що я знімаю.
— Ви плануєте продовжити навчання?
— Сподіваюсь, що в медичному коледжі в Чернівцях.
Спілкувалася Валентина Гордійчук
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 31681