Новий законопроект «Про військове капеланство» — Ю. Решетніков назвав основні недоліки та надав 7-м пропозицій для доопрацювання

Верховна Рада України на пленарному засіданні у четвер, 6 червня 2019 року, прийняла у першому читанні законопроект № 10244-1 (авторства О. Білозір та ін.) «Про військове капеланство».

Попри те, що основною метою законопроекту називається «необхідність закріплення правових засад із забезпечення реалізації конституційного права особового складу Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення на свободу світогляду і віросповідання шляхом впровадження інституту військового капеланства», дана законодавча ініціатива вже викликала негативний резонанс у громадськості та в експертному середовищі. 

Релігійний експерт, Голова Державного комітету у справах національностей та релігій в 2009–2010 роках Юрій Євгенович Решетніков для Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ прокоментував законопроект № 10244-1, назвавши основні його недоліки та озвучив ряд пропозицій для його доопрацювання.

«Перш за все, складається враження, що автори законопроекту свідомо чи несвідомо ігнорують накопичені з 2014 року нормативні та практичні напрацювання у сфері військового капеланства, — зазначив Юрій Євгенович. — Не менш проблематичним є те, що законопроект штучно звужує можливості різних конфесій України щодо забезпечення душпастирської опіки своїх вірних – військовослужбовців Збройних Сил України. Так, наприклад, УПЦ видаляється з процесу військового капеланства шляхом штучної прив’язки до «держави-агресора»  (підкреслюється, що військовим капеланом не може бути священик, яким нібито керують з Росії – ред.),  а з іншого боку, протестанти цілком можуть бути виведені з даного процесу після анонімного опитування щодо релігійної належності військовослужбовців».

На переконання експерта, проект містить положення, які є очевидним втручанням з боку держави (у даному випадку – Верховної Ради України) у внутрішню діяльність релігійних організацій, що є неприпустимим і таким, що суперечить Конституції України та визнаним Україною міжнародним правовим актам.

«Так, проектом «рекомендується» релігійним організаціям утворити відсутні нині «капеланські об’єднання», причому не із статусом релігійних організацій, а з незрозумілим правовим статусом, — пояснює він. — Причому, попри те, що формально йдеться про «рекомендацію», увесь процес військового капеланства у проекті прив’язується саме до таких «капеланських об’єднань». Відтак релігійні організації, які не утворять такі об’єднання, позбавляються можливості участі у процесі військового капеланства. Таким чином релігійні організації попри ніби «рекомендацію» щодо утворення «капеланських об’єднань» де-факто спонукаються до утворення невластивих для них інституцій».

За наявною інформацією, продовжує Ю. Решетніков, ідея утворення «капеланських об’єднань» полягає у намаганні обійти неможливість фінансування державою релігійних організацій і забезпечити фінансування таких об’єднань: «Проте насправді проект про це нічого не говорить, лише даючи доручення Кабінету Міністрів України розробити механізм фінансування військового капеланства. Можна висловити сумнів, що такий механізм передбачатиме фінансування певної структури, а не виплату зарплати безпосередньо штатним військовим капеланам після оформлення їх на відповідні посади».

Таким же самим неприпустимим втручанням у діяльність релігійних організацій є і «рекомендація» для них провести з’їзд капеланів з метою формування міжконфесійного дорадчого органу з питань військового капеланства.

«Водночас, крім знов-таки протиправного втручання у діяльність релігійних організацій з пропозицією щодо проведення такого з’їзду, слід зазначати, що утворення консультативних і дорадчих органів належить до компетенції центральних органів виконавчої влади, відповідно до положень про них, а при Міноборони вже десять років існує Рада у справах душпастирської опіки, як саме такий міжконфесійний консультативно-дорадчий орган, і яка, між іншим, доклала дуже багато зусиль для становлення та нормативного забезпечення системи військового капеланства в Україні. Виглядає так, що автори законопроекту просто не знають про позитивний досвід роботи вказаної Ради. Також слід зазначити, що діяльність таких органів «при» центральних органах виконавчої влади суттєво збільшує можливості комунікації з відповідними ЦОВВ, чого буде позбавлений міжконфесійний орган, утворений з’їздом, який залишатиметься стороннім по відношенню до тих чи інших ЦОВВ», — підкреслює релігієзнавець.

На його думку, проект обмежує можливості здійснення капеланської діяльності лише угодою про надання душпастирської опіки (і відповідно статусом цивільного працівника) і волонтерською діяльністю. Відповідно проект не передбачає можливість здійснення капеланської діяльності за контрактом як військовослужбовець. А також, проект, на відміну від інших, нічого не говорить про помічників військових капеланів.

Зважаючи на всі ці недоліки, Юрій Євгенович Решетніков озвучив сім пропозицій для його доопрацювання:

    «1. Повернутися до звичної моделі військового капеланства: уповноважений релігійного об’єднання за військове капеланство – старші територіальні військові капелани – військові капелани.

Призначення військового капелана на штатну посаду відповідно до встановленого порядку передбачає отримання ним встановленої заробітної плати.

Відповідно пропонується визначити функції уповноваженого релігійного об’єднання за військове капеланство, старших територіальних військових капеланів та військових капеланів.

  1. Доручити створення міжконфесійних дорадчих органів з питань військового капеланства відповідним ЦОВВ.
  1. Більш докладно прописати засади взаємодії держави і релігійних об’єднань в організації військового капеланства.
  1. Додати положення, що визначають функції помічника військового капелана.
  1. Розширити прикінцеві та перехідні положення проекту внесенням змін до низки Законів України з метою забезпечення капеланського служіння у Нацгвардії, ДПСУ тощо (оскільки чинна редакція проекту містить ризики законодавчого неврегулювання військового капеланства у вказаних формуваннях).
  1. Виключити положення щодо «капеланських об’єднань» та проведення з’їзду капеланів, оскільки проведення таких з’їздів і утворення подібних об’єднань є виключним правом самих релігійних організацій. Крім того, утворення таких об’єднань не є критично необхідним для функціонування системи військового капеланства.
  1. Враховуючи вищезазначене, виключити доручення Мінекономрозвитку додати до державного класифікатора “Класифікація організаційно-правових форм господарювання” нову організаційно-правову форму господарювання “Капеланське об’єднання”, з огляду також на те, що такі об’єднання на практиці можуть створюватися у вигляді релігійних організацій (військова єпархія, відділ військового капеланства, місія тощо) або об’єднань громадян».

Крім того, виглядає дискримінаційним, таким, що веде до розпалення міжконфесійної ворожнечі, зокрема у військових колективах, і таким, що штучно порушує право на свободу совісті тисяч військовослужбовців – вірних УПЦ, при тому що чинне законодавство не містить жодних виключень для вірних УПЦ щодо виконання ними військового обов’язку, заборона капеланського служіння для представників релігійних організацій, «керівний центр (управління) яких знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», яка між іншим вже міститься у пункті 5 розділу ІІ «Перехідні та прикінцеві положення» Закону України «Про внесення зміни до статті 12 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” щодо назви релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України» від 20.12.2018 № 2662-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 3, ст.23), а відтак не потребує свого дублювання в інших законопроектах.

За словами Юрія Решетнікова, «вказаний законопроект очевидно потребує суттєвого доопрацювання у процесі підготовки до розгляду у другому читанні з метою дійсного забезпечення права на свободу совісті усіх громадян України, зокрема військовослужбовців Збройних Сил, а відтак є вкрай доцільним створення при профільному комітеті Верховної Ради України для удосконалення проекту робочої групи за участю представників Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій і членів Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України».

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 845

Залишити відповідь