ОРГАНІЗАТОРАМ ТА УЧАСНИКАМ
XXVII МІЖНАРОДНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ З ПРАВОСЛАВНОЇ ДУХОВНОСТІ
НА ТЕМУ: «ПОКЛИКАНІ ДО ЖИТТЯ У ХРИСТІ»
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Ваше Високопреподобіє, дорогий отець Енцо Б’янки!
Шановні гості та учасники міжнародного форуму,
дорогі брати та сестри!
Сердечно вітаю вас з початком роботи XXVII Міжнародної конференції з православної духовності, присвяченій цього року роздумам на тему «Покликані до життя у Христі».
Великий учитель Західної Церкви блаженний Августин на початку своєї «Сповіді» говорить: «[Господи,] Ти створив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, поки не заспокоїться в Тобі». Православна святоотцівська традиція бачить принципово важливий підхід до людини й до динаміки її духовно-морального зростання. Наділені Творцем багатьма дарами богоподібності, людина має завдання стати подібним до Бога (див. Бут. 1:26-27).
Шлях кожного християнина починається в хрещальній купелі, в якій «в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27), і саме ім’я «християнин» вказує на це. Христос, що входить в нашу душу, стає не тільки зовнішнім зразком і прикладом богоподібності, але тією внутрішньою силою, яка, діючи в нас, дає можливість виконати своє покликання.
Апостол Матфей у своєму Євангелії передає дивовижні слова Спасителя: «Хто буде виконувати волю Отця Мого Небесного, той Мені брат, і сестра, і мати» (Мф. 12:50). Пояснюючи цей вислів, преподобний Симеон Новий Богослов говорить: «Блажен той, хто бачить, що в ньому явився Христос — Світло світу, тому що він назветься матір’ю Христа, маючи в собі Христа як плід лона» (Слово 57-ме). Таким чином, ми, отримавши Христа у святому Таїнстві Хрещення, маємо Його в собі як зачаток і запоруку нашого подальшого зростання. Однак, тут відкривається перспектива піти двома шляхами: як цар Ірод бив немовлят, виганяти Христа зі свого серця і не давати Йому вирости в нас, або ставати «мужем досконалим, у міру повного зростання у Христі» (Еф. 4:13). Тоді з апостолом Павлом ми теж зможемо засвідчити, що «вже не я живу, але живе в мені Христос» (Гал. 2:20).
Прийняття Христа у своєму серці та виношування Його, наслідування Йому і зростання в Ньому — це шлях відновлення людської цілісності, пошкодженої гріхопадінням; це шлях уподібнення Богу, що не пройшли Адам і Єва, спокусившись обманом диявола; це шлях, що веде до повноцінного набуття того, до чого ми були покликані творчим задумом нашого Творця.
Христос — епіцентр нашої віри, «бо все з Нього, через Нього і для Нього» (Рим. 11:36). Говорити про Нього та осягати Його — джерело нашого натхнення і спасіння.
Дякую громаді монастиря Бозе за невичерпний інтерес до богословської думки й духовного досвіду православного Сходу. Прикликаючи благословення Боже, щиро сподіваюся, що жваве обговорення піднятих тем і питань послужить взаємному збагаченню всіх учасників цьогорічного міжнародного форуму.
З любов’ю у Христі
+ ОНУФРІЙ,
МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,
ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
4 вересня 2019 р.
м. Київ
Просмотров: 287