Великий піст з отцем Олександром Клименком. Великий покаянний канон — радостетворна печаль (відео)

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує третій випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком» про Великий покаянний канон прп. Андрія Критського, перша частина якого сьогодні ввечері буде прочитана у храмах нашої Церкви.

Радості вам у Христі, дорогі брати і сестри!

У понеділок, вівторок, середу і четвер Першої седмиці ми читаємо Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського. Канон — і справді Великий. Сучасній людині часом не зрозуміло, для чого такі довготривалі богослужіння у Церкві…

Я їх люблю! Полюбив не одразу, але тепер люблю. Полюбив тому, що цей канон не про святого Андрія Критського, він про мене і він про вас, про кожного з тих, хто цими днями заходить у храм, ба навіть більше — про кожного з тих, хто в храм не заходить. Це історія гріха, це історія величності покаяння, це історія гріхопадінь людських. Причому, ця історія починається через гріхопадіння Адама, через Єву та Каїна з Авелем аж до Авраама і Давида, через історію старозавітного народу і аж до Христа. Ця історія, в якій перегукуються і відчай, і надія, і падіння, і вставання. Коли я читаю цей канон, мені завжди хочеться його співати. Знаєте, людині хочеться співати або коли дуже радісно, або коли дуже печально. Канон викликає такі почуття.

Преподобний Андрій Критський сам до семи років мовчав. Він був дитиною, яка не могла говорити. Його німота була переборена в Церкві: він причастився Таїн Христових — і заговорив. Як ми бачимо, заговорив на всю Церкву. Цим каноном його вустами ми тепер описуємо історію сходження обраного народу до Воскресіння Христового.

У каноні дуже багато тропарів — 250. Церковний устав передбачає на кожному з тих 250 тропарів покласти три земні поклони. Я сумніваюся, чи хтось із тих, хто зараз дивиться нашу розмову, зможе це здійснити. Я не можу. І це, знаєте, ще одне свідчення того, що Церква милосердна.

Так, ми зараз звершуємо поясні поклони, хтось б’є земний поклон, хтось хреститься і благоговійно схиляє голову. Ми молимося так, як це відповідає тілесному та духовному облаштуванню. Врешті-решт, це — піст. І навіть для тих, хто протягом читання цього канону не здатний звершувати тілесні подвиги, духовні ніхто не скасовував.

Ми заглиблюємося в глибини духовного змісту кожного тропаря цього канону. А це може робити навіть та людина, в якої хворі ноги чи спина.

Ось ми читаємо кондак, де святий Андрій звертається до нас із закликом: «Ти чого спиш, душе, вставай, тому що кінець наближається; душа твоя має смутитися перед обличчям того, що вона побачить востаннє, і нехай підніме Христос і освітить тебе» [«Душе моя, душе моя, восстани, что спиши; конец приближается и имаши смутишася: воспряни убо, да пощадит тя Христос Бог, везде сый и вся ис­полняй»]. Слова, які не дають нам можливості пройти повз них.

Святий Андрій, який пише цей канон уже в похилому віці, вбачаючи у своєму житті безліч того, чого не хотів би бачити, навіть будучи людиною, яка от-от переступить поріг, каже: «Душе моя, піднімись». Немає такого віку, в якому ми не могли б сказати таких слів — тобі 7 чи тобі 97, 12 чи 60. Господь завжди звертається до тебе такими словами: «Душе, піднімись, відкинь усе зайве і наблизься до Господа». У цьому наближенні нам допомагає Свята Православна Церква.

Не думайте, що ці тексти створені колись давно і втратили свою актуальність. Вони більш актуальні, ніж переважна більшість того, що ви бачите на бігбордах чи у рекламах. Вони актуальні настільки, що ваше земне життя, тим паче небесне, без них я тяжко уявляю.

Було б дуже добре, як би ми не обмежилися читанням цих тропарів лише протягом Першої седмиці. Діставайте часом невеличкі книжечки, які ви придбали колись у храмі, і читайте канон Андрія Критського протягом усіх днів Великого посту, коли вам на серце ляже. Ви ще не придбали? Придбайте, вони маленькі, це брошурна книга, але при всьому цьому вона дасть вам можливість згадувати про те, що не лише ви грішили у своєму житті, таких було мільйони і мільярди. Можливо, якщо на те буде Божа воля, скільки поколінь не буде проходити ще перед обличчями наших онуків і правнуків, будуть ще грішити мільярди, але всі ми маємо можливість прийти в чистоті до Господа.

Цій чистоті і навчає нас Андрій Критський. Його тропарі не песимістичні, вони завжди врешті мають надію на милосердя Боже, а не на людське. Коли я читаю цей канон, спершу виникає плач, а потім цей плач перетворюється на щось нове. Там навіть термін такий є — «радостетворна печаль». Яке гарне слово. Печаль, яка виникає під час споглядання власних гріхів, у Господі розчиняється і набуває нових ознак. Виявляється, це щось, що творить радість. Хай перший тиждень посту поруч із печалями про наше минуле надихне нас тим, що ми не спасаємося, а Бог нас спасає.

Нехай вас береже Бог!

Дивіться та читайте також: Великий піст з отцем Олександром Клименком. Прощена неділя: простити непростиме

Великий піст з отцем Олександром Клименком. Перша седмиця: задати та зберегти молитовний настрій

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 1165

Залишити відповідь