Як запровадження карантину може вплинути на богослужіння та іншу діяльність — роз’яснення ІРС в контексті релігійної свободи

Четвер, 12.03.2020 14:34

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України вирішив ввести обмеження на проведення масових заходів, у яких запланована участь 200 та більше осіб, з метою убезпечити українців від поширення коронавірусу (COVID-19). Ці обмеження не стосуватимуться заходів державної необхідності. Водночас уряд також анонсував введення карантину в навчальних закладах строком на три тижні. Роз’яснення щодо того, як запровадження карантину вплине на масові заходи релігійного характеру: богослужіння та іншу активність релігійних організацій опублікував Інститут релігійної свободи, передає Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Стаття 35 Конституції України захищає свободу віросповідання, яка включає право “безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність”. При цьому Конституція чітко регламентує підставі для обмеження здійснення цього права, що передбачає дотримання таких вимог: (1) таке обмеження має бути передбачене законом; (2) має бути реальна загроза для забезпечення громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Водночас стаття 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» дає право Кабінету Міністрів України встановлювати відповідно до закону “карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей”. Крім цього, цей Закон дає право органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень “у разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб … запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об’єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень”.

Світова статистика свідчить про стрімке поширення коронавірусу (COVID-19), в тому числі у сусідніх країнах Європи. В Україні був зареєстрований випадок захворювання лише однієї особи, однак не відомо чи проводилося достатньо тестів на коронавірус усіх осіб з характерними симптомами. Відтак, можна зробити висновок, що Кабінет Міністрів має достатню правову підставу та легітимну мету для обмеження проведення богослужінь і інших публічних заходів з метою недопущення поширення нової вірусної хвороби, незважаючи на відсутність пандемії на теренах України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Установити з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників). 

Слід зауважити, що в даному випадку йдеться лише про обмеження колективного вияву релігійної свободи у вигляді обмеження “проведення масових заходів, у яких запланована участь 200 та більше осіб”, як зазначено в постанові Кабміну. Однак інша релігійна діяльність, зокрема домашні зібрання віруючих, соціальна допомога нужденним та, тим більше, приватний вияв релігійної свободи у даному випадку не підлягають обмеженням.

Водночас рішення деяких місцевих державних адміністрацій свідчать не про введення заборони на проведення богослужінь і масових релігійних заходів, а про рекомендації керівникам релігійних організацій щодо необхідності вжиття профілактичних заходів, зокрема “встановлення вхідного санітарного контролю”.

Як приклад, у Протоколі засідання Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації «Про додаткові заходи запобігання поширенню нової коронавірусної інфекції (COVID 19)» міститься рішення “забезпечити обмеження проведення масових заходів на території м. Києва (більше 60 осіб), до участі в заходах допускати лише осіб, які пройшли термометрію”.

Однак протокол Постійної комісії КМДА не можна вважати легітимним законодавчим актом для введення карантинних заходів і обмеження свободи віросповідання, адже Закон України «Про столицю України – місто-герой Київ» не визнає постійні комісії суб’єктом владних повноважень. До того ж, згідно п. 45 ч. 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання “прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби з … епідеміями”. Тобто рішення у цій сфері профілактики поширення коронавірусу має повноваження приймати Київська міська рада, а не постійна комісія КМДА. Відтак, наразі відсутні правові підстави (законне рішення Київради) для введення посилених обмежувальних заходів у місті Києві.

Таким чином, з оприлюднених на сьогодні документів органів влади обов’язковим до виконання релігійними організаціями є лише процитована вище постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

Відповідальність за порушення карантину

Кримінальний кодекс України у статті 325 встановлює відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням. У випадку порушення постанови Кабміну чи законних рішень місцевої влади щодо карантину, то до відповідальності можуть бути притягнути керівники освітніх закладів чи організатори масових заходів, до повноважень яких відноситься забезпечення дотримання санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням.

Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, – карається штрафом до 1700 гривень або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 3 років.

Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 4699

Залишити відповідь