«Коли ми згадуємо Богородицю, ми не повинні забувати, що лише Її “Нехай буде так”, яке Вона сказала Архангелу Гавриїлу, колись відкрило можливість для нас бути спасенними, надіятися на спасіння в майбутньому та мати можливість звертатися до Господа в наших молитвах. І ось буквально за мить до найдраматичніших і найтривожніших подій історії ми ще раз особливо віншуємо Богородицю… Колись Богородиця всім Своїм земним життям показала, що означає бути підтримкою Господньою, бути тим, хто з Ним завжди і аж до самого хреста. Вона вміла Йому говорити: “Нехай буде так по слову Твоєму!”. Ось і ми з вами через молитви Православної Церкви, через дотик до глибоких скарбів православної гімнографії навчимося говорити Господу “так”», — зазначив о. Олександр та закликав не вигадувати, у зв’язку з останніми подіями, зайвих клопотів на тему «як далі жити», а відкрити своє серце для радості на шляху до Пасхи Господньої.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує черговий випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком», присвячений Похвалі Богородиці (Суботі Акафіста).
Радості вам во Христі, дорогі брати і сестри!
У п’яту суботу Великого посту в православних храмах зазвичай буває досить велелюдно, це зазвичай, у звичайній обстановці. Цього року, звісно, людей буде набагато менше — їх буде жменька, але переважна більшість людей, які до храму не дійдують, вдома відкриють молитовники, віднайдуть там сторінку, де починається Акафіст до Пресвятої Богородиці, і, я переконаний, почитають його.
Цей день так і називається в церковному календарі — не лише Похвала Пресвятої Богородиці, а й Субота Акафіста. День, в який ми особливо вшановуємо пам’ять Пресвятої Богородиці. Чому ми його вшановуємо?
Я не хочу разом із вами відходити далеко-далеко в історію, розповідаючи вам про історичні передумови написання цього акафісту. Для мене є більш важливим і значущим (попри ту історичну канву, яка відносить нас до Константинополя VI, VII, VIII та IX століть) те, що, будучи вже ось-ось наближеними до Входу Господнього в Єрусалим, до всіх тих неймовірних подій, яких ми скоро дотикнемося: Воскресіння Лазаря, Страсна середа, Страсний четвер, Страсна п’ятниця, найвеличніша Велика субота, Свята Пасха, — ми згадуємо Пресвяту Богородицю, Ту, Яка і була головною причиною приходу у цей світ Спасителя нашого.
Коли ми згадуємо Богородицю, ми не повинні забувати, що лише Її «Нехай буде так!», яке Вона сказала Архангелу Гавриїлу, колись відкрило можливість для нас тепер бути спасенними, надіятися на спасіння в майбутньому та мати можливість звертатися до Господа в наших молитвах. І ось буквально за мить до найдраматичніших і найтривожніших подій не лише Євангельської, а й взагалі земної історії ми ще раз особливо віншуємо Богородицю.
Як гарно називається цей день — «Похвала Пресвятої Богородиці», ми вихваляємо Її. Ми розуміємо, що після Хрестопоклонної неділі та Неділі прп. Іоанна Ліствичника ми особливо згадуємо Ту, з ім’ям Якої, з трудами Якої та зі сльозами Якої пов’язано все земне життя нашого Спасителя. Акафіст, який буде прочитано цього вечора, особливий, він насправді єдиний уставний акафіст, який є в богослужінні Православної Церкви.
Ви знаєте, що акафістів дуже-дуже багато, деякі дослідники говорять, що їх зараз вже більше двох-трьох тисяч. Але при цьому єдиним вкоріненим у богослужінні і таким, що використовується щороку за особливим великопісним богослужінням, є Акафіст до Пресвятої Богородиці, який би я ще назвав Акафіст Благовіщення. Тому що провідна тема, яка наскрізно проходить через усі ікоси і кондаки цього акафісту, це Благовіщення, це блага звістка, яка свого часу втрутилася в наше життя. Ми говоримо «блага звістка», хоча в грецькому варіанті це «Євангеліє», тому що Євангеліє співіменне слову «Благовіщення», це майже одне й те ж. У древності свято Благовіщення було Господським святом — святом, яке мало всі особливості свята Господського, а не Богородичного. І от саме ця тема — тема наскрізного, прямого і глибокого доторку Богородиці та явлення у світ Христа — проходить через слова цього дивовижного витвору церковної гімнографії.
Я прочитаю вам перший ікос:
Ангел предста́тель с небесе́ по́слан бысть рещи́ Богоро́дице: ра́дуйся, и со безпло́тным гла́сом воплоща́ема Тя зря, Го́споди, ужаса́шеся и стоя́ше, зовы́й к Ней такова́я: Ра́дуйся, Еюже рáдocть возсия́ет; ра́дуйся, Еюже кля́тва изче́знет. Ра́дуйся, па́дшаго Ада́ма воззва́ние; ра́дуйся, слез Евиных избавле́ние. Ра́дуйся, высото́ неудобовосходи́мая челове́ческими по́мыслы; ра́дуйся, глубино́ неудобозри́мая и а́нгельскима очи́ма. Ра́дуйся, я́ко еси́ Царе́во седа́лище; ра́дуйся, я́ко но́сиши Нося́щаго вся. Ра́дуйся, Звездо́, явля́ющая Со́лнце; ра́дуйся, утро́бо Боже́ственнаго воплоще́ния. Ра́дуйся, Еюже обновля́ется тварь; ра́дуйся, Еюже покланя́емся Творцу́. Ра́дуйся, Неве́сто Неневе́стная.
Ми постійно чуємо слово «радуйся». У грецькій мові це слово звучить, як «хайре» або нинішньою вимовою «херете». Це слово не відповідає жодному зі сталих та звичних привітань, якими користувалися євреї тих часів. Це не «шолом», це особливе вітання Архістратига Божого Гавриїла до Тієї, Хто ось-ось буде називатися Матір’ю Божою зі словами радості «ликуй, радій!». І саме в цьому «ликуй і радій!» закладений веичезний потенціал для всіх тих, хто зараз себе називає християнином. Архістратиг Божий Гавриїл і нас через цей акафіст закликає до радості.
Ось ця радість через мить може увійти в наше серце! Не будемо впадати у відчай. Не будемо собі придумувати зайвих клопотів із тим, що буде, або ж як ми далі будемо жити у зв’язку з різними перемінами, які входять у наше життя. Будемо відповідати Господу чисто і смиренно «так», як робила це Пресвята Богородиця. На запитання Архістратига Божого Гавриїла, яке він Їй сказав наодинці, Вона відповіла: «Нехай буде». Ось раба Господня — «Нехай буде мені по слову Твоєму».
Читаючи цей акафіст вдома чи слухаючи його в храмі, даваймо будемо вчитися у Богородиці кожного дня відповідати «так» Господу, бути націленими на те, щоб не наша воля струменіла в нашому житті, а лише воля Спасителя. Колись Богородиця всім Своїм земним життям показала, що означає бути підтримкою Господньою, бути тим, Хто з Ним завжди і аж до самого хреста. Вона вміла Йому говорити: «Нехай буде так по слову Твоєму!». Ось і ми з вами через молитви Православної Церкви, через дотик до глибоких скарбів православної гімнографії навчимося говорити Господу «так»!
Нехай вас береже Бог!
Читайте також: Великий піст з отцем Олександром Клименком. Прощена неділя: простити непростиме
Великий піст з отцем Олександром Клименком. Перша седмиця: задати та зберегти молитовний настрій
Великий піст з отцем Олександром Клименком. Великий покаянний канон — радостетворна печаль
«В піст головне — не їсти один одного» — бесіда про добро, зло та нескладений тест на милосердя
Цими днями мільйони душ будуть чекати молитви за них — о. Олександр Клименко про поминання спочилих
Друга неділя Великого посту — свт. Григорія Палами. Чому? — відповідає ректор КДА (+відео)
Велике інтерв’ю з архім. Полікарпом (Линенком) до дня Собору преподобних Печерських
Молитва Єфрема Сирина як кульмінація покаяння. Бесіда з архієпископом Феодосієм. Частина 1
Молитва Єфрема Сирина — головні християнські чесноти. Бесіда з архієпископом Феодосієм. Частина 2
Не боятися і читати — о. Олександр у Неділю Іоанна Ліствичника розповідає про книгу преподобного
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 1814