Ваше Блаженство!
Блаженнійший Владико і Милостивий Отець!
Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!
Богомудрі архіпастирі Христові!
Ваше Блаженство! Божим соізволенням, по Вашому представленню, Священний Синод Української Православної Церкви визначив мені, грішному, бути єпископом Бородянським, вікарієм Вашого Блаженства.
Я щиро сповідую тепер перед Вами свою людську неміч і своє недостоїнство. Свідомість цієї немічі й недостоїнства укупі з розумінням висоти і відповідальності архіпастирського служіння, не можуть мене не страшити.
Стоячи сьогодні перед Господом моїм і Його вірними служителями, право правлячими слово вічної Істини, благоговію і дивуюся при усвідомлені, яким великим, чудним і славним є дія Промислу Божого у моєму житті. Знаючи свої недоліки, я з повною покірністю віддаюсь волі Всемогучого, але і Багатомилостивого Господа, єдиного Серцевідця, від Якого не може сховатися ніщо і ніхто.
Благодарю Бога за Його милість до мене, за Його піклування і провід, який, озираючись тепер назад в прожите мною життя, бачу, вів мене до сьогоднішнього дня. Тремчу перед Його безкінечною Любов’ю, явленої мені грішному і боюсь, через своє нерадіння, лишитися її.
Звертаючись до нас, християн, святий апостол Павел говорить – «…ви куплені дорогою ціною. Тому прославляйте Бога і в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі». (1 Кор. 6, 19-20). Більш ніж коли-небудь, а саме тепер, я усвідомлюю, що все моє і нинішнє і подальше життя належить власне не мені, а Богу.
У розпачі питаю себе нині – на яке служіння призиває мене Господь? Насамперед, воно, по слову того ж апостола, є воістину добре діло (1Тим.3.1). Добре, бо що може бути кращим, чим служити головній меті Божественного Домобудівництва – спасінню людей, возведення їх до пізнання Бога, до усвідомлення потреби нерозривності єднання з Ним.
Про служіння єпископа написано чимало прекрасних книг, сказано багато гарних слів, які можна було б нагадати в цю хвилюючу для мене мить. Але коли серце переповнюють емоції й говорити дуже важко, я хотів би сказати про те, що відчуваю тепер і що лежить на серці.
Промислом Божим я сподобився народитися в сім’ї священника, протоієрея Іоанна і моєї мами матушки Марії. Я буду їм вдячний до кінця мого життя за те, що вони мене народили, дали мені освіту в школі, в Семінарії, Академії та університеті. Вони і сьогодні не залишають мене своєю батьківською любов’ю і саме головне, своєю батьківською молитвою. В цю важливу для мене хвилину ще раз дякую їм за все.
Від усього серця хочу поблагодарити Вас, Ваше Блаженство, як моєму наставнику і вчителю. З дитинства, відвідуючи Ваші богослужіння, я мріяв бути Вашим іподияконом і після закінчення Семінарії Господь мене цього сподобив. Вже більш як десять років я несу послух Вашому Блаженству. Ви навчали мене молитися, Ви завжди показували і показуєте приклад, яким має бути священник, а тим більше і єпископ, – що за словом апостола Павла повинен бути, «…Божий домобудівник, не гнівливий, люблячий добро, доброчесний, тихий, смиренний, терпеливий, справедливий, благочестивий і стриманий». (1Тим.1.7-8).
Знаю, всіх цих чеснот немає в мене і ще не всьому я навчився у Вас, але уповаю на милість Божу і Ваші святі молитви за мене, недостойного. Все своє життя буду вдячний Вам, Ваше Блаженство, за те, що ви для мене зробили. Уклінно прошу, не залишайте і надалі мене, грішного, у своїх молитвах.
Велика вдячність Богу за те, що Він сподобив мене, нерадивого монаха, бути в числі братії великої святині Святої Русі – Києво-Печерської Лаври. Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико Павел, я вдячний Вам і братії за молитовну підтримку, яку завжди відчував. Маю надію, що і в майбутньому Ви і братія не залишити мене у своїх молитвах до Цариці Неба і Землі, Пресвятої Богородиці та до Преподобних отців наших Печерських.
Оглядаючи пройдений мною шлях, відчуваю потребу в цю священну для мене хвилину виразити щиру подяку ректорам Київських Духовних шкіл, дорогим Владикам Антонію і Сильвестру, всім наставникам і викладачам Київської Академії та Одеської Семінарії за їх старанні труди для мого виховання.
Також хочу сердечно подякувати митрополиту Мелетію, який своїми порадами допомагав і допомагає мені. Всіх Владик, які присутні тут нині, благодарю за підтримку і святі молитви.
Молю Господа, щоб Його благодать, «всегда немощная врачующая и оскудевающая восполняющая», діяла наді мною, лікуючи мої немочі і доповнючи мої недоліки.
Паки і паки, повною мірою усвідомлюю своє недостоїнство, прошу Вас, Ваше Блаженство і Вас богомудрі архіпастирі, помоліться за мене, щоб даром Божественної благодаті я удостоївся достойно та неосужденно пройти поприще мого єпископського служіння во славу Святої Христової Церкви. Амінь.
20 березня 2020 рік
Просмотров: 1818