Людина, яка тільки собі приписує всі досягнення, не гідна звання християнина. Всі здібності, умови, обставини даються Богом і зусиллями ближніх.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній тлумачить 4 главу послання апостола Павла до Ефесян про цінність звання християнина.
Послання до Ефесян 4:1:
Благаю вас, щоб ви поводилися гідно покликання.
Про яке покликання говорить святий апостол Павел? Про гідність звання християнського. Що в основі цього звання? Апостол перераховує: покора, лагідність, довготерпіння і любов (Еф. 4:2).
Любов нерозривно пов’язана з поблажливістю один до одного (Еф. 4:2).
Апостол Павел надихає ефесян, які переживають за нього, як за в’язня, нагадуючи про необхідність зберігати єдність духу в союзі миру (Еф. 4:3).
Ця єдність можлива хоча б тому, що у всіх, хто повірив — один Господь, одна віра, одне хрещення.
На жаль, цієї єдності світ не зберіг. Наприкінці цього розділу апостол Павел перераховує все те, що ми зараз бачимо. Але початковими рядками 4 глави намагається вселити в нас, навіть благає піклуватися про те, щоб звання своє ми християни цінували (Еф. 4:1).
Але цінувати не так просто. Треба постійно пам’ятати, що в основі має бути покора, лагідність, довготерпіння і любов (Еф. 4:2). На ділі це означає — вчитися не приписувати собі всіх досягнень, навіть серйозною працею здобутих. Так, працю вкладали, старанності не позичати було, але ж здібності, умови, обставини дані були Богом і зусиллями ближніх.
Будь-який успіх у будь-якій справі — плід зусиль багатьох і наданий Богом.
Ми горді й тому хочемо бути на видноті, вважаючи, що наша праця — основне в успішній справі. Християнин не повинен забувати про те, що він все отримав від Бога — життя, здібності, можливості. Все-все. Природно тоді не поспішати пишатися і величатися над іншими.
Хто до цього прагне, зрозуміє і те, чому треба бути лагідним. Грубість, зухвалість, нахабство й інші подібні якості не притаманні християнам.
Хто чітко витримує правила поведінки християн, які дорожать цим званням, той неминуче зустрічає протидію. Тобто нерозуміння близьких і далеких, глузування іноді, підступи всіх, кому не дороге християнство.
Словом, доведеться терпіти. Не випадково апостол Павел говорить про довготерпіння. Не обурюватися, не дратуватися, не величатися перед тими, хто порочить, навіть подумки, тим більше не думати про те, що кривдникам відплатиться, і, Бог дасть, серце відкриється для любові. Християнської любові до всіх — близьких і далеких. Нам важко навіть уявити, як це можливо. Але можливим це стане тоді, коли наш егоїзм поступиться місцем Богу.
Читайте також: У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе
Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога
Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину
Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом
Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?
Як навчитися радіти вічною радістю?
Благочестя — головна умова справжнього життя
Бути християнином — значить бути воїном Христовим
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 192