«Живу вже не я, але живе в мені Христос», — говорив про себе апостол Павел (Гал. 2:20).
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній розповідає про труднощі у зв’язку зі скасуванням Старозавітного закону та про головні особливості закону Новозавітного.
«[…] хіба Христос слуга гріху? Зовсім ні!» (Гал. 2:17), — пише апостол Павел у посланні до Галатів.
Як могло виникнути взагалі таке питання? Воно виникло тоді, коли на Соборі 51 року в Єрусалимі апостоли постановили не вимагати від християн дотримання Старозавітного закону, який виконав своє призначення. Він повинен був приготувати народ до прийняття Нового Завіту з Богом через Євангеліє.
Але в чому ж передбачуваний гріх Христа тоді? У тому, що багато хто не міг відразу погодитися, що закону Мойсея можна не дотримуватися. В їх розумінні — це гріх. І якщо це йде від Христа, то значить і Він служитель гріха.
Але вся річ у тім, що закон Мойсея не міг виправдати людину конкретну, так і все людство в цілому. Необхідно було саме втілення Бога. Потрібно було прийти Христу і взяти на Себе гніт світового гріха, піднести його на хрест і знищити там Своєю смертю.
Якби закону Мойсея було досить для спасіння, то нема чого було приходити Христу, і не потрібна була б і проповідь апостолів. Але навіть дотримуючись закону, найчастіше у вигляді дріб’язкових і безглуздих вказівок ревнителів закону, правовий іудей залишався лише формальним праведником у власних очах.
Господь же, звільнивши всіх, які увірували в Нього, від необхідності дотримуватися старозавітних приписів, виправдовує вірою, а не ділами Закону. Звичайно, справи Старозавітного закону — зовсім не те, що справи, які підтверджують, являють світу віру в Христа.
Апостол Павел більше уваги приділяє закону, а не відмінності справ. Він не боїться стати прикладом для всіх, сказавши «Законом (Христовим — ред.) Я вмер для Закону (Мойсеєва — ред.), щоб жити для Бога» (Гал 2:19).
Жити для Бога, ставши християнином, — це погодитися і навіть із радістю взяти хрест свій, тобто розп’ястися з Христом. Що це означає?
Це значить зовсім забути про себе, як апостол Павел сказав: «І живу вже не я, але живе в мені Христос» (Гал. 2:20). Забути так, що вже не значать нічого ані старі звички, ані переконання, ані прихильності, ані власні бажання. Все, що хоче Господь, тільки й робити. Це дуже важко. Так це важко. Але тільки так можна виконати веління Боже: «[…] Хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мф. 16: 24).
Читайте також: У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе
Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога
Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину
Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом
Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?
Як навчитися радіти вічною радістю?
Благочестя — головна умова справжнього життя
Бути християнином — значить бути воїном Христовим
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 199