Ми не сумніваємося, що Господь — Глава всіх починань, і все Ним створено, однак чи можемо своїм життям це стверджувати? Якщо ні, то як тоді примиритися з Богом?
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній тлумачить слова апостола Павла з першої глави Послання до Колоссян.
Послання апостола Павла до Колоссян 1: 16:
Ним створено все, що на небесах і що на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то начальства, чи то влади, — усе через Нього й для Нього створено.
Коли ми чуємо, як апостол Павел звертається до християн колись могутнього і славного міста Колоси, то мимоволі з’являється подив. Хіба ми сумніваємося в тому, що «Він (тобто Бог) є перш за все і все Ним стоїть» або що Він — «Глава тіла Церкви, початок, первісток із мертвих…»?
Ми не сумніваємося, але нам треба знати, що апостол Павел писав про це жителям Колос, яких бентежили псевдовчителі. Чого вони домагалися? Їм хотілося довести всім, що для спасіння нема потреби у вірі в Христа.
Апостол Павел своїм посланням стверджує Божественне достоїнство Господа нашого Іісуса Христа. Він же викриває й тих, хто заперечував Промисел Божий, стверджуючи, що світ стоїть і керується законами природи. Але світ не тільки створений Творцем, але і не залишений Їм. Господь входить у життя світу і в життя кожної людини.
Словами цього послання апостол Павел розкриває дві важливі догматичні істини: перша — це висота, велич Боголюдини, який став Главою Церкви, і друга істина — метою Боговтілення є примирення людства з Богом. Здавалося б, ці істини давно всім відомі, і ніхто цього не заперечує. Однак життям далеко не всі можуть стверджувати, що Господь — глава всіх його починань, до Нього Він подумки звертається за благословенням, напоумленням і допомогою, Йому дякує, радіє Його участі в житті й не піддається через довіру Богу смутку, страху і побоюванням всякого роду.
Визнавати всі істини й не жити відповідно до них — все одно, що сіяти на камені або в море. Тому і читаються для нас окремі місця з апостольських послань, щоб ми не тільки слухали їх, а й життя своє спрямовували так, як вчили святі апостоли. Якщо цього в нашому житті не відбудеться, то як зможемо ми примиритися з Богом? Якщо не змиримося тут, коли ще є час і можливості, то як постукаємо у ворота Царства Небесного, як назвемо Бога Отцем своїм, не намагаючись тут поводити себе з дитячою вірою, з послухом Йому, з надією на Нього, не відмовившись від свого егоїзму?
Бог і Отець Господа нашого Іісуса Христа хоче бачити нас «святими й непорочними, і неповинними перед собою…». А ми… хочемо стати такими?
Читайте також: Не засмічувати й старанно берегти в собі храм Божий
Що є свободою для християнина?
Головні відмінності законів Мойсея і Христа
У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе
Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога
Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину
Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом
Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?
Як навчитися радіти вічною радістю?
Благочестя — головна умова справжнього життя
Бути християнином — значить бути воїном Христовим
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 131