Апостол Павел цінував чуйність і благородство филип’ян і тому дбав про те, щоб їх впевненість у реальності іншого світу не прийняла хибного напряму. У чому була спокуса?
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з Послання до филип’ян: «Не восхищением непщева».
У дні Богородичних свят читається складний для розуміння фрагмент із Послання апостола Павла до филип’ян.
Cие́ бо да му́дрствуется в ва́с, е́же и во Христе Иису́се: и́же, во о́бразе Бо́жий сы́й, не восхище́ниемъ непщева́ бы́ти ра́вен Бо́гу: но себе́ ума́лилъ, зра́к раба́ прии́м, в подо́бии человечестем бы́в, и о́бразом обретеся якоже человек: смири́л себе́, послушли́в бы́в да́же до сме́рти, сме́рти же кре́стныя (Филип. 2,6-8).
У цьому фрагменті є слова: «Не восхищением непщева». Їх найчастіше невірно тлумачать. «”Восхищение” не можна розуміти як “хищение” (розкрадання)», — запевняє о. Павел Флоренський. Це визначення належить до стану, відомому і язичникам. Його важко передати одним словом. Це стан людини, який раптом відчув себе начебто відокремленим від тіла і піднесеним туди, де важко щось собі уявити або якось описати — рай, суд Божий, велич слави Божої тощо.
Знав це й апостол Павел, і преподобний Ніл Синайський, і преподобний Іоанн Касіян Римлянин, і преподобний Ісаак Сирін, і преподобний Симеон Новий Богослов, і інші. Нам найближче визначення подібного стану як натхнення.
Апостол Павел писав своє послання під час римського ув’язнення, тобто між 59-м і 61-м. Знав він і мудрість іудеїв, і язичників, і християн. Для них усіх «восхищение» — це перехід в область іншого світу, що відбувається несподівано. Ніби поривом вітру душа переноситься в інший світ. У цей час древня Церква була багата духовними дарами.
У цьому був і велика спокуса, особливо для християн прикордонного міста, що є сусідами з містами Македонії і Фракії. У чому спокуса для першого покоління християн у Филипах? Тут, де поруч Македонія і Фракія, було особливо помітно захоплення містичними явищами. Тут була одержима «духом віщування» рабиня, що приносить дохід своїм панам і звільнена силою Духа Святого. Тут землетрус звільнив апостола Павла і Силу з темниці, тут і сторож темниці увірував з усім домом своїм, як свідчить книга Діянь (Діян. 16,29-34).
Филип’ян відрізняли такі якості, як чуйність, благородство, чуйність. Апостол Павел цінував їх і тому особливо дбав про те, щоб їх впевненість у реальності іншого світу не прийняла хибного напряму. Як могло таке статися? Можливо, якісь бродіння в цій церкві вже намічалися, чому апостол Павел і поспішив із посланням.
По-перше, мабуть, чуйність до явищ іншого світу могла бути сприйнята як особливе обдарування, якого цілком достатньо для спасіння і навіть для переваги над іншими. По-друге, стосовно Господа можна було подумати про Нього, як про Великого Посвяченого… Такі поняття були близькі тодішнім филип’янам, і тому апостол Павел чітко розмежовує два моменти: «восхищение» як сходження від землі до Неба, людини до Бога стверджується, а стосовно Господа заперечується, оскільки Він сходить із Неба до людини з висоти на землю, щоб устремління людини до Бога і Бога до людини зробило можливою їх зустріч, яка стане початком немеркнучого «дня Господнього».
Читайте також: Чи хочемо ми насправді святими й непорочними?
Не засмічувати й старанно берегти в собі храм Божий
Що є свободою для християнина?
Головні відмінності законів Мойсея і Христа
У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе
Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога
Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину
Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом
Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?
Як навчитися радіти вічною радістю?
Благочестя — головна умова справжнього життя
Бути християнином — значить бути воїном Христовим
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 228