«Полюбити Бога – це бути Його вдячним сином, вдячною донькою, це полюбити Його дари, полюбити все те, що Він створив навколо нас, …полюбити всі Його заповіді, полюбити все те, що Він провіщає через Своїх апостолів, полюбити все те, що Він сам говорив, полюбити все те, що Ти знаєш про Нього…», – пояснив о. Олександр, зауваживши, що через заповіді Господь виявляє до нас Свою любов, аби ми ставали досконаліші й щасливіші.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. У черговому випуску о. Олександр тлумачить Євангеліє, що читається в Неділю 15-у після П’ятдесятниці (Мф. 22: 35-46), та розмірковує про любов Божу та нашу любов до Бога.
Протоієрей Олександр Клименко звернув увагу на те, що часто любов наша – до Бога, до людей, навіть до близьких, – це тільки слова.
“Любов не повинна шукати чогось для себе. Справжня любов, навіть якщо її не міряти християнськими мірилами і піднімати на висоту Христової любові, повинна бачити, в першу чергу, перед собою Того, без Котрого ти жити не здатний, – підкреслив священник. – І ось так трапляється, що кажуть: “Я люблю тебе, але сім’ю з тобою будувати не хочу, мені просто подобається тобою користуватися, мені просто подобається любити тебе на моїх умовах, любити тебе так, як мені комфортно і зручно”. Або ми говоримо: “Я люблю тебе, мій сине, або я люблю тебе, моя доню”. Але часом це означає: я хочу, щоб ти віподвідав моїм критеріям, мені хочеться, щоб ти досягнув у житті того, чого я не досягнув, щоб ти купив щось, що мені не вдалося купити, або щоб відповідав моїм критеріям щастя, добра, що ми хочемо з мамою побудувати тебе за нашим образом і подобою. Ось таке моє щастя, ось така моя любов”.
Однак Господь, як відзначає отець Олександр, говорить про любов інакше. “Любов справжня не чекає відповіді навзаєм”, – додав він.
Що ж таке – полюбити Бога? На переконання клірика УПЦ, “це бути вдячним сином або вдячною донькою Бога, це полюбити Його дари, полюбити все те, що Він створив навколо нас”.
“Тому що це так очевидно і зрозуміло: любити людину за те, що вона робить, полюбити з нею змайстровані поробки, полюбити кухню, страви тієї людини, яка є твоєю супутницею. Полюби її страви, полюби те, як вона ходить, дихає, як вона мислить, спробуй зрозуміти логіку її слів. Це тяжко, навіть мені це тяжко… Певною мірою, ця любов подібна на любов до Бога. Полюби все, що створив Він, полюби всі Його заповіді, полюби все те, що Він провіщає через Своїх апостолів, полюби все те, що Він сам говорив.., полюби все те, що Ти знаєш про Нього…”, – пояснив він, зауваживши, що через заповіді Господь виявляє до нас Свою любов, щоб ми ставали досконаліші й щасливіші.
Також він додав: “Полюби Бога – значить полюби кожне Його Слово, значить віддавай Йому свій час”. А водночас наголосив, що любов треба постійно проявляти.
Священник нагадав слова про любов Божу з Першого послання апостола Іоанна Богослова:
Любов Божа до нас з’явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи (1 Ін. 4: 9-10).
Також о. Олександр процитував слова Спасителя, сказані ним фарисею:
Возлюби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь (Мф. 22: 37-38).
Священнослужитель зауважив, що коли любимо Бога, то й людину маємо любити та не дратуватися й не гніватися на неї.
“Бажаю всім нам навчитися любові безумовної до нашого Творця – через постійне споглядання Його творіння, через уважну зорову пам’ять і звичайну пам’ять про всі ті блага, які Господь уже нам дарував у житті. Ми повинні ще раз і ще раз вибудувати в собі переповнений нашою любов’ю до Нього образ Бога…”, – побажав насамкінець отець Олександр та закликав пам’ятати, що Божа любов до нас часом не очевидна, однак Він виявляє її навіть у наших скорботах, навіть у наших немилосердних близьких, щоб ми навчилися проявляти милосердя та терпіння.
Просмотров: 769