Коли хочуть виправдати небажання слідувати принципам Церкви, то заявляють: навіщо потрібен піст, якщо навіть апостол Павел говорить, що «колі їмо ми, нічого не набуваємо, чи не їмо, нічого не втрачаємо» (1Кор. 8: 8). Отже, в чому необхідність посту?
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з Першого послання до Коринфян.
Перше послання апостола Павла до Коринфян: 8, 8:
Їжа ж нас до Бога не зближує.
Звичайно, апостол Павел правій. Наблизити до Бога їжа не може, а віддалити дуже навіть спокійно зможе. Не їжа сама по собі, а наша непомірність. З їжею, як не дивно, ми навчилися поєднувати безліч гріхів. Яких? Обжерливість, хтивість, непомірність, нетерпіння, догоджання (якщо готуємо для гостей щось екзотичне, щоб швидше домогтися якоїсь мети), та й багато інших гріхів знайдеться.
Коли хочуть виправдати своє небажання слідувати принципам Церкви, кажуть: навіщо потрібен піст, якщо навіть апостол говорить, що «коли їмо ми, нічого не набуваємо, чи не їмо, нічого не втрачаємо» (1Кор. 8: 8). Виходить, що немає потреби ні в якому обмеженні. Однак, той же апостол, допускаючи свободу вибору для новонавернених, попереджає: «Стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим» (1Кор. 8: 9).
Значить, крім багатьох гріхів нестриманості, ми можемо стати причиною збентеження і спокуси для оточуючих. Нехай немає тепер тих капищ, які могли збентежити тих, кого наставляє апостол Павел, є інші, де християнам бути так само небезпечно, якщо вони не хочуть ані своїй душі гріха, ані іншим спокуси.
Дійсно, піст, як установа Церкви, оформився пізніше. В апостольські часи починали вчити перших християн не з зовнішнього утримання, а з більш грубих порушень, зводячи від зовнішнього до внутрішнього. Нам тепер треба добре зрозуміти і прийняти стару істину: піст встановила Церква, щоб стало легше і душі, і тілу. Те, що багато без ентузіазму зустрічають піст, говорить про нашу малодушність, лінь і бажання в усьому і завжди слухатися тільки одного: «я хочу» або «я не хочу».
Ми поки говоримо лише про зовнішню стриманість – в їжі. Піст включає багато більше, але починати доведеться з послуху Церкві. І добре собі нагадувати народну мудрість: «Хто не буде посту дотримуватися, у того і Пасхи не буде». Це не про те, що розговіння не принесе бажаної радості, а більше про те, що душа ожити не зможе. Стан нечуттєвості, байдужості, нескінченного отупіння від суєти і турбот Церква допомагає розсіяти й подолати, але щоб це сталося, треба жити з Нею одним життям і, отже, охоче постити.
Читайте також: Як усе пробачити і полюбити ворогів?
«Не восхищением непщева». Що мав на увазі апостол Павел?
Не засмічувати й старанно берегти в собі храм Божий
Що є свободою для християнина?
Головні відмінності законів Мойсея і Христа
У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе
Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога
Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину
Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом
Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?
Як навчитися радіти вічною радістю?
Благочестя — головна умова справжнього життя
Бути християнином — значить бути воїном Христовим
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 226