Про напрочуд дивовижну історію віднайдення Чесного Хреста Господнього, про те, чому з таким завзяттям уже старенька свята цариця Єлена шукала святиню, про те, як знаряддя приниження і смерті стало символом радості й оживотворення, а також про сенс свята Хрестовоздвиження для нас, християн ХХІ століття, і про те, яких смислів надає нам самий Животворящий Хрест Господній.
«Коли ми будемо підіймати Хрест цього богослужбового дня, осіняючи всі чотири сторони світу цим Животворним Хрестом, то будемо пам’ятати з вами: в нашій смерті є сенс, і в нашому житті є сенс. Християни не лише живуть із сенсом, сенсом наповнена не лише кожна хвилина, кожна миттєвість життя, вони точно знають, у чому сенс смерті, та що там буде за зустріч, та що там будуть за розмови, та що там буде за результат, якщо Господь буде Милостивий…», – зазначив зокрема о. Олександр.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено святу Воздвиження Чесного Хреста Господнього.
Отець Олександр нагадав історію про віднайдення святою рівноапостольною царицею Єленою Чесного і Животворящого Хреста Господнього, почуту ним під час паломництва до Святої Землі.
«Уже стара бабуся – цариця Єлена – брала безпосередню участь, прицьому живу участь, у пошуку святині. Вона сиділа під широкою парасолею, яка закривала її від сонця, і спостерігала за тими, кого вона найняла та які займалися пошуками Хреста Господнього, – мальовничо описав ті події священник. – Як писав історик Євсевій, вона прямо-таки рухалася на своєму кріслі, постійно привставала і кидалася на місце пошуків та часом навіть кидала різного роду срібні й золоті монети, щоб робітники пошвидше розгрібали гори сміття, які були знайдені в цій історичній цистерні, в якій, як тоді думали, знаходиться ця перекладина, цей пам’ятний знак страждань Христових. …І ось вони знаходять окремо перекладину, окремо цвяхи й окремо табличку із написом єврейською, грецькою та римською мовами: „Іісус Назарянин, Цар Іудейський“».
Як зауважив протоієрей Олександр, Єрусалимським Патріархом Макарієм було вирішено перевірити, що саме та перекладина, на якій і було розіп’ято Христа – «і цим Хрестом доторкається до тіла спочилої…».
Перед тим, за словами священника, до мерців доторкалися іншими віднайденими хрестами, але не було жодного ефекту. «Аж ось саме цей віднайдений Хрест царицею Єленою робить животворне чудо. І Хрест, на якому було страчено нашого Спасителя, стає Животворним Хрестом. Хрест, який раніше був знаряддям ганьби, знаряддям смерті, знаряддям приниження, стає символом радості, символом оживотворення, символом оживання всього того, до чого він доторкнеться», – додав він.
Клірик УПЦ підняв важливе питання: чому цариця Єлена, бувши вже близькою до смерті, так прагнула, наче з юнацьким завзяттям, віднайти Хрест Господній?
Він звернув увагу на той факт, що люди похилого віку частіше думають про Сповідь та Причастя, ніж молоді. «Молоді люди себе постійно розважають. Вони думають, що у зведенні нових будинків, придбанні автомобілів чи гаджетів є сенс життя, – продовжив свою думку. – Але потім людина зростає, мужніє, старіє і врешті розуміє, що всі ті цілі їй нічого не дали. З роками вона починає відчувати, що найголовніша зустріч у житті попереду, що найголовніше в житті – це зустріч із Творцем. Тоді ця людина хоче впевненості в тому, що вічність є».
Ось тому, на переконання о. Олександра, цариця Єлена з завзяттям шукала той Хрест Господній, тому що прагнула віднайти відповідь на питання, а чи є сенс в її смерті. «Оскільки Христос дійсно був розп’ятий, і ось лежать перед ними цвяхи тощо, а значить й усе решта – правда. А отже євангелісти відкрили правду не тільки про життя, про приниження та розп’яття Христа, а й про те, що Він був похований і воскрес», – підкреслив він.
Підсумовуючи сказане, протоієрей Олександр Клименко звертається до нас, сучасників. «Коли ми будемо підіймати Хрест цього богослужбового дня, осіняючи всі чотири сторони світу цим Животворним Хрестом (який знаходиться вже у кожному храмі), щоб благодать Божа осяяла всіх навколо, то будемо пам’ятати з вами: в нашій смерті є сенс, і в нашому житті є сенс. Ми не тільки пробуємо пояснити всім тим, хто оточують нас, що в нашому житті є сенс, – резюмував він. – Ми всім, хто в нас запитує, говоримо, що не лише в житті є сенс (увага, затамуйте подих, хто хоче почути), ми розповімо вам про те, що навіть у нашій смерті є сенс. Християни не лише живуть із сенсом, сенсом наповнена не лише кожна хвилина, кожна миттєвість власного життя, вони точно знають, у чому сенс їхньої смерті, та що там буде за зустріч, та що там будуть за розмови, та що там буде за результат, якщо Господь буде Милостивий…».
Наостанок о. Олександр побажав, щоб осіняючи себе хресним знаменням, ми завжди пам’ятали про Того, Хто віддав за нас життя та не посоромилися Його своєю недбалістю.
Просмотров: 603