«Зізнаймося собі, що насправді ми мріємо і хочемо жити, як багач, і не хочемо жити, як Лазар, а водночас не хочемо думати, що чекає багача і що чекає Лазаря. Але будьмо думати і мріяти про щось інакше! Наше життя точно складається з більш важливих речей, аніж той одяг, який ми носимо, і та їжа, яку ми вживаємо. Життя може виткати нам для вічності набагато кращу пурпурну одежу і набагато кращі яства, аніж цей ласий, манливий, але такий непостійний матеріальний світ. Будемо готуватися до вічності, і в цій вічності Господь не посоромить нашої надії», – закликав о. Олександр і додав, що притча про багатія і Лазаря насправді є притчею про кожного з нас.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено притчі про багатія і Лазаря (Лк. 16: 19-31).
Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!… Авраам же промовив: Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся <...> А він відказав: Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх! А він відказав: Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються. Йому ж він відказав: Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри! (Лк. 16: 19-31).
“Прочитавши цю притчу, ми повинні зрозуміти, що ця притча про мене, який також хоче так жити багато [як багач], який також, якби склалися умови, хотів би щодня бенкетувати й одягати найдорожче. Не купуємо ми найкращий телефон не тому, що обмежуємо себе у витратах, обмежуємо себе аскетизмом певним, а тому, що не можемо собі цього дозволити. Якось так вибудовується наше життя, що всі ми подібні до цього багача, й далеко не всі подібні до Лазаря”, – зазначив о. Олександр.
За його словами, ми далеко не завжди можемо пройти повз вбогих та жебраків, не осудивши них, не звинувативши їх у ліності, і навпаки не осудивши багача за меркантильність тощо. Але ж навколо нас дуже багато родин, які намагаються зростити дітей з останніх фінансових сил, бо не можуть самотужки потягнути хворобу, скорботу тощо. А такі люди часто стали просто заручниками обставин, і ми можемо стати для них тим потрібним плечем підтримки.
Як зауважив священник, біда євангельського багача в тому, що він давав подачки бідному Лазарю, але не хотів увійти в його долю.
Протоієрей Олександр впевнений, що найкраще творіння добра – це входити в долю людини або родини, які потребують нашої допомоги, і допомагати доти, доки вони врешті не встануть на ноги. “Це є спражня добра справа”, – додав він.
Говорячи про багача, священнослужитель наголосив, що “коли людина проживає життя, задовольняючи лише власні гріховні пристрасті, не помічаючи тих, хто так потребують нашої допомоги, врешті-решт так і закінчують”.
“Насправді ця притча пропонує трохи легший розвиток подій, частіше за все ще за життя ми відчуваємо всю марність так званого нашого заможного, багатого життя, коли ми проживали його за рахунок інших”, – додав о. Олександр.
Водночас він відзначив, що вбогість теж не є запорукою нашого спасіння.
Клірик УПЦ закликав не залишатися такими, як ми були до того, як обміркувати цю Євангельську притчу. “Щоб нам так само не жалкувати, як жалкував той багач, котрий так просив Авраама: “Боже, отче Аврааме, зроби так, щоб принаймні мої п’ять братів не прожили життя, подібне тому, як я прожив його”. …Зізнаймося собі, що насправді ми мріємо і хочемо жити, як багач, і не хочемо жити, як Лазар, не хочемо думати, що чекає багача і що чекає Лазаря. Але будьмо думати і мріяти про щось інакше. Наше життя точно складається з більш важливих речей, аніж той одяг, який ми носимо, і та їжа, яку ми вживаємо. Життя може виткати нам для вічності набагато кращу пурпурну одежу і набагато кращі яства, аніж цей ласий, манливий, але такий непостійний матеріальний світ. Будемо готуватися до вічності, і в цій вічності Господь не посоромить нашої надії. Нехай вас береже Бог!”, – підсумував протоієрей Олександр Клименко.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 432