1 грудня 2020 року на відомому міжнародному порталі news-politics.com вийшло інтерв’ю грецькою мовою «Українське питання в міжнародних організаціях» з головою Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях єпископом Баришівським Віктором. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує це інтерв’ю українською.
У коментарі до цього ексклюзивного інтерв’ю редакція анонсує, що єпископ Віктор докладно розповість про ситуацію в Україні з порушенням прав людини після створення ПЦУ.
«Однак обнадіює те, що все ще є ознаки оптимізму щодо того, що реальна ситуація в Україні з її кричущими порушеннями прав людини буде почута Заходом (і особливо Європою), який, очевидно, на сьогоднішній день не може точно зрозуміти, що відбувається в цій країні», — написали у виданні.
— Ваше Преосвященство, Ви недавно брали участь в щорічному Додатковому нараді ОБСЄ з людського виміру (ДСЧІ) з питань свободи релігії або переконань. Розкажіть нам про Ваші зауваження.Ваше Преосвященство, Ви недавно брали участь в нараді ОБСЄ “Supplementary Human Dimension Meeting (SHDM) on Freedom of Religion or Belief”. Розкажіть нам про Ваші зауваження.
— ОБСЄ є, перш за все, майданчиком політичного діалогу з широкого спектру питань. У нарадах ОБСЄ мені, як голові Представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях, доводитися брати участь регулярно, починаючи з 2017 року. Незважаючи на пандемію коронавірусу, не став винятком і 2020 рік, хоча нараду вперше проводили в онлайн форматі.
Цього року від імені Української Православної Церкви я звернувся до міжнародного співтовариства із закликом про сприяння в припиненні порушення прав віруючих в Україні. Захоплення храмів, побиття наших віруючих, підпали храмів, прийняття дискримінаційних законів, на жаль, тривають, і ми вкрай стурбовані тим, що ці правопорушення не присікаються українською владою належним чином. Подібні правопорушення почалися ще в 2015 році, коли прихильники невизнаної жодною помісною Церквою конфесії «УПЦ Київського Патріархату» захопили близько 40 наших храмів, при цьому спроби захоплень обчислювалися сотнями. Потім активісти створеної в кінці 2018 року екс-президентом Порошенко і Константинопольським Патріархом Варфоломієм шляхом об’єднання двох неканонічних структур в «Православну Церкву України» продовжили силові захоплення. В результаті цього за останні роки і по теперішній час Українська Православна Церква втратила 122 храми, які також насильно, з багатьма правопорушеннями, були переведені в «ПЦУ». Крім цього, 220 парафій УПЦ були незаконно перереєстровані державними органами на користь «ПЦУ».
Причиною цих актів ненависті стосовно нашої Церкви є те, що ми зберігаємо історично сформований століттями канонічний зв’язок з Руською Православною Церквою. Я підкреслю, що це тільки духовний зв’язок, який нічого спільного не має з політикою. Подібний духовний зв’язок зберігають архієреї так званих «нових територій» Церкви Греції з Константинопольським патріархатом, хоча це не заважає Еладській Православній Церкві бути автокефальною і самостійно організовувати своє життя. УПЦ повністю незалежна адміністративно, центр її управління ось уже 30 останніх років знаходиться в Києві. В цьому році ми відзначали 30-річчя дарування Благословенної грамоти (Томосу) Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II про незалежність УПЦ в її управлінні.
Все це на тлі сучасних українсько-російських відносин у зв’язку зі збройним конфліктом на сході України використовується націоналістично налаштованими українськими політики для того, щоб привернути до себе увагу електорату напередодні виборів і заробити політичні дивіденди. На жаль, з віруючих УПЦ поступово роблять «образ ворога». Це роблять окремі ЗМІ, представники влади та політики, які хочуть спекулювати на темі війни, використовуючи в цій брудній справі УПЦ, адже відібрати храм у простих віруючих набагато легше, ніж довести свою патріотичність на поле бою.
Потрібно відзначити, що тема порушень прав віруючих нашої Церкви стала предметом досить широкого обговорення на форумі ОБСЄ. Так, на думку ряду правозахисних організацій – порушення прав віруючих в Україні мають ті ж причини, що і в Чорногорії і Північній Македонії. У всіх цих країнах політики, які перебувають при владі, прагнуть використовувати релігійні питання для досягнення політичних результатів, хочуть примусово розірвати історичні та канонічні зв’язки віруючих Чорногорії та Північної Македонії з Сербською Православною Церквою, а в Україні — з Руською Православною Церквою. У підсумку це призводить до масових порушень прав простих віруючих.
Тому нам доводиться переконувати міжнародну спільноту в тому, що необхідно піддавати публічній критиці дії тих політиків і представників влади, які намагаються включити чутливе релігійне питання в свої виборчі компанії та використовують віруючих для своїх політичних проектів.
— Ви з оптимізмом вважаєте, що проблеми у вашій країні і порушення прав людини, особливо щодо віруючих, будуть почуті з Європи?
— Те, що проблеми віруючих вже почуті міжнародною спільнотою є фактом, так само як і те, що наші релігійні спільноти не були активні на міжнародному рівні протягом багатьох останніх десятиліть. Зважаючи на це ми спостерігаємо сьогодні не тільки необізнаність міжнародного співтовариства про проблеми православних віруючих, а й глибоку ерозію християнських цінностей у всьому світі. Тому протягом останніх років Представництво УПЦ спільно з православними юристами і правозахисними організаціями почали в міру своїх сил реагувати на ці виклики, що проявилося в різних формах юридичної, дипломатичної та інформаційної роботи.
Що стосується ОБСЄ, то розуміючи повноваження конкретних міжнародних організацій і структур, ми не очікуємо того, що конкретно ОБСЄ прийме будь-які рішення з питання УПЦ, так як ця структура не наділено мандатом розглядати конкретні порушення прав або висловлюватися з тих чи інших питань. Але так як ця організація створена з метою широкого діалогу, дуже важливо щоб в ході нарад ОБСЄ звучала інформація про порушення прав віруючих, для того щоб дипломатичні місії держав-учасниць ОБСЄ включали в свої звіти ці факти і доповідали своїм керівникам про ці питання.
Існує також блок внутрішнього моніторингу ситуацій порушень прав віруючих всередині місії ОБСЄ в Україні, тому ми відкриваємо для представників ОБСЄ можливість прямого інтерв’ювання наших віруючих безпосередньо в місцях, де відбуваються конфлікти. І я повинен відзначити, що представники ОБСЄ дійсно приїжджають на місця конфліктів і бачать своїми очима те, що відбувається.
Зважаючи на це ми вже добилися того, що міжнародне співтовариство отримало достовірну інформацію з приводу ситуації навколо УПЦ і не може сказати, що воно не інформовано про проблематику або недостатньо поінформоване. У систему ОБСЄ і ООН завантажені в письмовому форматі десятки заяв про порушення прав віруючих, багато з них опубліковані на сайтах ОБСЄ і ООН.
Інше питання, що міжнародні структури можуть реально зробити з огляду на такі порушення. Потрібно сказати, що певні результати вже були досягнуті нами, незважаючи на порівняно невеликий термін нашої правової активності. Так, за сприяння міжнародної правозахисної організації Public Advocacy нам вдалося домогтися прийняття щодо України ряду правозахисних рішень на рівні ООН. Зокрема, у справі про виселення нашої громади з храму, який їй належить, в Івано-Франківську Комітет з прав людини ООН виніс рішення в процедурі «interium measures», що дозволило запобігти негайному виселенню віруючих з храму за рішенням суду.
Також спеціальний доповідач з питань свободи релігії та переконань ООН, разом з рядом інших спецдоповідачів, в результаті постійного юридичного інформування з проблем віруючих, – направив уряду України комунікацію в зв’язку з такими порушеннями. З 2017 року спільно з названої вище правозахисною організацією ми організували і провели в штаб-квартирі ООН в Женеві івенти з проблем дотримання прав віруючих України, Чорногорії і Північної Македонії. Ці івенти проходили в рамках регулярних засідань Ради з прав людини ООН, тому на них були присутні дипломати держав-учасниць ООН, представники міжнародних організацій, журналісти. Важливо, що на цих заходах були присутні наші клірики і миряни, які свідчили про порушення їх прав «з перших вуст». Всі ці дії, на наше переконання, є прикладом гарної правової роботи по захисту прав віруючих, і я закликаю представників усіх релігійних спільнот світу, яким не байдуже становище християнства в наш час, – приєднатися і активно спільно брати участь у захисті не тільки релігійних організацій віруючих, але і відстоювати християнські цінності, які безсумнівно піддаються останнім часом правовій ерозії і різнобічним атакам.
— Опишіть нам ситуацію в Україні. Чи поліпшилася вона у порівнянні з минулим роком?
— Як я вже відповів вище, ситуація в Україні характеризується спробами політиків найвищого рівня юридично обмежити Українську Православну Церкву і створити переваги для «Православної церкви України». Це проявляється в різних діях. Так, в Україні прийнято закон про те, що всі релігійні організації нашої Церкви зобов’язані змінити свої назви і включити в них відомості про належність до Руської Православної Церкви. Це робиться з метою третирувати наших віруючих, створити їм образ проросійських сил, що дозволить грати на військових настроях, розпалюючи ненависть і ворожнечу до наших людей, захоплюючи храми і переводячи їх «ПЦУ», яка просувається націоналістичними і радикальними політиками.
Дія цього закону сьогодні призупинена рішенням суду, проте проблема до кінця не вирішена, адже український парламент не проявляє намірів скасувати цей дискримінаційний акт. Також українська влада заблокували реєстрацію деяких статутів єпархій і монастирів УПЦ, через що наші центральні юридичні організації фактично не можуть здійснювати свою діяльність. З іншого боку, громади нашої Церкви час від часу продовжують атакувати різні радикальні структури, до яких часто приєднуються клірики і активісти «ПЦУ», що призводить до нових хвиль протистояння. Наші віруючі вимушено тримають оборону і захищають свої святині різними способами, які дозволяє закон і конкретна ситуація. У 2019-2020 роках ми спостерігаємо деяке затишшя, пов’язане з тим, що новий Президент України В. Зеленський не проводить настільки активної політики щодо релігійного питання, як це робив екс-Президент України П. Порошенко, однак все одно ми відчуваємо подвійні стандарти по відношенню до УПЦ в порівнянні з «ПЦУ» й іншими релігійними конфесіями країни.
Підкреслю, що УПЦ не вимагає до себе особливого ставлення зі сторони держави. Ми виступаємо за те, щоб всі конфесії України мали рівні права за законом, незалежно від їх кількісного складу. Незважаючи на всю силу зовнішнього тиску останніх п’яти років, УПЦ сьогодні є найбільшою конфесією України, що налічує 12 338 парафій, 12 411 священнослужителів, 254 монастиря, в яких підвизаються близько 4,5 тисячі ченців.
Основною проблемою залишається безкарність правопорушників, які публічно здійснюють захоплення наших храмів, не тільки не приховуючи свої особистості, але і викладаючи відео своїх злочинів в соціальні мережі. Якби влада діяла за законом щодо таких злочинців, багато проблем вирішувалися б цивілізовано, однак спокуса політизувати релігійне питання поки перемагає в нашій країні.
На завершення хочу подякувати Вам за можливість цього інтерв’ю. Сподіваюся, що воно допоможе багатьом, хто цікавиться православним жителям Греції та інших європейських країн дізнатися більше про реальну ситуацію в церковному житті України.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 957