Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено тлумаченню Євангелія від Луки (18: 18-27) та про те, Хто є нашим справжнім Учителем і як стати Його старанними учнями.
“Ми не вміємо ані Богу, ані собі ставити справжніх запитань. А те запитання, з яким підійшов юнак до Господа, було по-справжньому важливе. Але відповідь була помилкою <…> Можна малювати собі образи, в яких ти герой і приносиш радість і щастя всім оточуючим, а можна бути чесним. Прийти до храму та в темряві всенічного богослужіння відчути не відкрите нікому про тебе самого, дослухатися до Господа й усвідомити, наскільки є важливі Його слова про досконалість і наскільки вузькою, але не тяжкою є ця дорога. Дорога визнання того, що повноцінне зцілення ми можемо отримати лише в розмові та єднанні з нашим Творцем”, – зазначив о. Олександр.
Протоієрей Олександр Клименко звернув увагу на слова одного юнака, якими він звернувся до Спасителя:
І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Благий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?
Іісус же йому відказав: Чого звеш Мене Благим? Ніхто не є Благий, тільки Сам Бог! (Лк. 18: 18-19).
“Хто такий Учитель з великої літери? Учителем з великої літери може бути лише Господь”, – наголосив священник та додав, що тому ми повинні наслідувати Його в усьому.
За його словами, якби наша віра була глибокою і ми дійсно ставилися до Господа як до Вчителя Благого, Який створив нас і все навколо, то не було б нас у світі більш важливого, аніж Спаситель.
“Господь є єдиним Учителем і Подателем усіх знань, усі інші викладачі, доктори і професори університетів – ретранслятори. Всі ті, хто вчать інших чогось, – це ті, хто отримали звідкись знання, вони не були народжені ними. Він є Благий, тому що Благим ми можемо назвати докінця лише одного Господа. Тому що всі наші справи розчинені чи то гординею, чи то марнославством, чи то бажанням вигоди, чи то бажанням вижити. Різними обставинами обмежені наші часом навіть благі діяння, або ж навпаки блага справа, яку ми робимо, мотивуючись лише добром, врешті-решт затьмарується нашим бажанням про нього розповісти”, – продовжує о. Олександр.
Він закликав смиренно відчувати себе Його учнями, навіть якщо ми самі є вчителями для інших, і прибадати до єдиного Джерела Знань.
“Як не вистачає справжніх запитань. Запитань, які б говорили про дійсно щось важливе, а не порожнє. Ви знаєте, як ми вміємо говорити годинами ні про що. А потім відчуваємо виснаження. Приходимо додому і відчуваємо, наче в нас хребет витягнули, наче в нас усередині було щось важливе, а тепер його немає… Ми мали надихнути один одного, а врешті-решт отримали спустошення”, – зазначив клірик.
О. Олександр також додав: “Ми не вміємо ані Богу, ані собі ставити справжніх запитань. А те запитання, з яким підійшов юнак до Господа, було по-справжньому важливе”.
Але от відповідь його була великою помилкою, як відзначив священник та нагадав безпосередньо цю відповідь. А водночас зауважив, що так зарозуміло відповідаємо дуже часто ми самі, які не вміємо по-справжньому ділитися власним багатством з іншими, мовляв: я нікому за своє життя не робив лихого, а от мені робили лихе.
Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! Як почув це Іісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий (Лк. 18: 20-23).
Як пояснив священнослужитель, Господь показав цьому чоловікові, що він слабкий, тому що сам, без Бога. “Якби ти був зі Мною, то був би сильний, то був би справді багатим, – продовжив він. – Якби ти зробив усе те, що Я сказав, то зрозумів, що поруч із твоїм праведним життям тобі не вистачає одного кроку – кроку убік Моєї вбогості. Вбогості, яка передбачає повну віддачу себе в руки Божі. Ось про що сьогоднішнє Євангеліє”.
“Можна малювати собі образи, в яких ти герой, бачити себе таким, який приносить радість і щастя всім оточуючим, а можна поговорити чесно. Прийти до храму та в темряві всенічного богослужіння відчути те не відкрите нікому про тебе самого, дослухатися до Самого Господа, усвідомити, наскільки є важливі Його слова про досконалість, осягнути, наскільки вузькою є ця дорога, але не є тяжкою. Це дорога визнання того, що повноцінне зцілення ми можемо отримати лише в розмові та єднанні з нашим Творцем”, – підсумував протоієрей Олександр Клименко.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 479