Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує чергове відео з циклу проекту «Духовний імунітет» зі священником Ростиславом Валіхновським, заслуженим лікарем України.
У природі людини закладена доброта і спрага за добрими справами. Але дуже часто ми впадаємо в марнославство, кладемо на багаття своєї гордині наші найдрібніші «добрі справи», — пояснює отець Ростислав і розповідає, як творити добро, що не буде згубним для нас, а буде корисне ближнім та благословенне Богом.
«“Віра без діл мертва” (Іак. 2: 14), — розпочав випуск, присвячений добрим справам, словами апостола Іакова священник Ростислав Валіхновський. — У природі людини закладена доброта і спрага за добрими справами. Як дихання, як функціональний процес. Коли ми дихаємо, то не помічаємо ані вдиху, ані видиху. Без дихання ми не можемо жити. Так само — без добрих справ».
Саме тому, як наголосив священнослужитель, необхідно творити добрі справи з почуттям великої радості та молитвою. «Адже всі наші можливості творити добрі справи даровані Господом Святим. Господь нам дав сили, тіло, здоров’я, дав можливість щоденно працювати во Його славу і для блага наших близьких. Тому, безумовно, перед кожною доброю справою необхідна молитва, треба просити у Творця сили для добродіяння».
При цьому, на переконання отця Ростислава, важливо, щоб ми не величались та не гордилися своїми добрими справами, а постійно трудилися на славу Божу.
Священник-лікар пояснив, що робити, аби добрі справи були корисними і для нас, і для інших людей. «Ми пам’ятаємо слова царя Давида: “Уклонися від зла і сотвори благо” (Пс. 33: 15). Не можна творити одночасно і злі, і добрі справи. Необхідно служити Богу Єдиному, не можна служити і Богу, і мамоні. Ця двоякість життя і душі веде в нікуди, веде до катастрофи», — підкреслив він.
Священник Ростислав Валіхновський також нагадав слова прп. Ісаака Сирина про те, що якщо чесноти і труд не ведуть до смирення, то вони є марними, більш того, можуть зашкодити нам та викликати гординю в нашій душі — хворобу з усіх хвороб.
Він навів три головні принципи творіння добрих справ, побудовані на настановах святих отців.
«По-перше, творімо їх таємно. “Ліва рука не повинна знати, що робить права” (Мф. 6: 3). Ми повинні розуміти, що добрі справи мають відразу забуватися нами, як дихання. Ми ж не пам’ятаємо про вдих і видих, — зазначив о. Ростислав. — По-друге, необхідно творити всі наші справи во славу Божу, во ім’я Господа нашого Іісуса Христа. Тільки тоді вони будуть дуже корисними як для нас, так і для оточуючих. По-третє, добрі справи треба творити, йдучи вузьким шляхом. Адже вузький шлях — це шлях до Царства Небесного. Ми не повинні говорити про суму добрих справ за так звану “індульгенцію”, яку нам дарує Царство Небесне».
Разом із тим, він нагадав, що в рамках проекту «Духовний імунітет» ми вже говорили про життя за Євангельськими істинами, про важливість читання Святого Євангелія та його тлумачення святими отцями, про щоденну щиру молитву, у планах – випуск про участь у Таїнствах Церкви. А сьогодні (саме після випуску про старанну молитву) ми говоримо про добрі справи як про одну зі складових стяжання Духа Святого.
«Чому про добрі справи говоримо після молитви?», — запитує о. Ростислав та відповідає: «Тому що тільки в покаянному серці, з молитовним зверненням до Господа Бога Святого ми можемо отримати благословення на дійсно добрі справи, які не будуть згубними для нас. Адже ми можемо, не дай Боже, впасти в марнославство, хизуватися своїми так званими “добрими справами”, коли їх кладемо на багаття нашої гордині. Уявіть собі: наприклад, людина — олігарх, має колосальні можливості, та не знаючи Істини, може творити добрі справи на шкоду і собі, і оточуючим».
Священнослужитель застеріг від так званих «благих намірів, якими вистелена дорога у пекло», та пояснив, які наші справи є дійсно благими.
«Скільки було благих намірів в історії людства! І до чого вони призвели?! Так звані революції… Цей розбрат, ці смерті братів і сестер. Страшно говорити про те, що людське життя дуже дискретне, дуже коротке. Пам’ятаємо слова пророка Давида про те, що “дні життя нашого — сімдесят років, якщо у силах — вісімдесят років, і більшість із них – це труд і хвороби… Швидко промайнуть вони, і ми відходимо”. Саме тому, ще раз повторю, добра справа повинна творитися таємно, повинна славити Бога Святого і повинна забуватися. Три таких базових принципи. Ми не маємо ми бути “важкоатлетами” або брати на себе квазі, мега, гіга ношу. Почнемо з маленьких справ, із добрих справ, які будуть дійсно корисними для нас і для оточуючих», — закликав він.
Водночас священник навів важливі для духовного зростання слова великого подвижника гори Афон прп. Паїсія Святогорця про дві радості: радість людську і радість Божественну. «Дві радості є у людини: одна — коли він приймає, й інша — коли дає. Радість, яку відчувають ті, хто віддають, незрівнянна з тією, яку відчувають ті, хто щось приймають… Той, хто щось бере, приймає радість людську. Той, хто дає, приймає Божественну радість», – процитував великого святого о. Ростислав та пояснив сенс його слів: «Усе, що ми робимо, ми робимо во славу Божу, але і від самого Господа маємо можливість отримати добро. Тому треба зважати на кожну нагоду, аби створити більше добра, як дар від Бога, а таким чином можемо стати через творення добрих справ кращими. І те, що ми даємо милостиню, творимо добру справу для наших близьких, необхідно сприймати саме як велику радість, як велику справу нашого життя, життя людини, яка йде стопами Святого Господа».
А в тому випадку, якщо ми сприймаємо можливість надати допомогу іншому не як дарування Боже, а як т.зв. “гуманітарні проекти”, як механіку, то це може призвести до трагедії, впевнений отець Ростислав. «Тому що відкупитися добрими справами або потрапити на “маркет добрих справ” як на прощення чи сплату своїх гріхів — це шлях у нікуди», – додав він.
Окремо священнослужитель звернув увагу на спокусу, коли за добро іншим ми отримуємо несподівано відплату злом. Як це сприймати?
Священник Ростислав Валіхновський зауважив, що Господь всемогутній і всезнаючий, і Його воля щодо нашого спасіння — отримати нашу безсмертну душу убіленою, кращою. «У Царстві Небесному, звичайно, оплата таких добрих справ відбувається, якщо ми за добру справу отримали негатив або злу реакцію від оточення, від світу, — заспокоїв він. — Тому не впадаємо у відчай, не сумуємо, не опускаємо голову й не вішаємо носа, навпаки — радіємо. Коли ми на добро отримуємо у відповідь негатив, то це означає, за словами святих отців, що добра справа почута Богом і до скарбнички небесної потрапила».
Священник-лікар порадив звернутися до житій і трудів святих отців: «Почитайте, дорогі й рідні, житія відомих людей. Часто буває, що дійсно велика історична постать, яка зробила дуже багато для людей, для суспільства, для свого народу, часто залишається у час свого життя обпльованою, збезчещеною і, як іноді, закинутою камінням. Сьогодні — “Осанна!”, а завтра — “Розіпни!”. Цим шляхом ішов і показав нам його сам Іісус Христос, що ми бачимо у Святому Євангеліє. Ми знаємо, що святі отці, великі подвижники благочестя і християнства закінчили своє життя подвигом, подібним до подвигу Господа нашого Іісуса Христа, — вони ставали мучениками і йшли тернистою дорогою каміння і розп’яття в прямому чи переносному сенсі».
Насамкінець ієрей Ростислав пригадав слова Спасителя, якими Він звертається безпосередньо до наших сердець, зазначаючи, що в кожній людині ми повинні бачити нашого Спасителя: “Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене” (Мф. 25: 35-36).
«Добрі справи особливо важливі! Їхня ціна неоціненна (даруйте за тавтологію) під час випробувань! Саме зараз такі часи в житті нашої рідної Матері — Української Православної Церкви. Тому по-справжньому доброю справою буде справа підтримки один одного, нашого священноначалля, наших духовних наставників, наших братів і сестер, тих, хто навколо є нашою великою християнською православною родиною. Безумовно, і в юридичному аспекті, і у фізичному аспекті нам треба більше читати, навчатися, говорити один одному про сенс сьогоднішніх днів. Тому що саме сьогодні потрібне наше велике гуртування, велика спільнота справжніх дітей Христових, які зібрані в Українській Православній Церкві у тому числі», — підсумував о. Ростислав Валіхновський.
Дивіться також інтерв’ю: Священник-лікар Ростислав Валіхновський: Головні ліки — Кров і Тіло Христові
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 786