Як правильно поминати спочилих та проявляти свою любов? — прот. Олександр Клименко (відео)

6 березня — Вселенська поминальна субота.

«У поминальну суботу нам важливо не розмінятися на заочні служби, на заочні спомини тих, хто був нам близький не заочно, хто був нам важливий на відстані простягнутої руки… Якщо ми любимо наших близьких, які вже відійшли до Бога, то ця любов має проявлятися в нашій молитві, у спільній молитві за їхні душі разом зі священником», – наголосив о. Олександр та закликав покрити своєю любов’ю всіх тих спочилих, які потребують нашої молитви.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. Черговий випуск присвячено поминальній батьківській суботі.

Протоієрей Олександр Клименко наголосив на тому, що, на жаль, спомин наших близьких спочилих перетворюється на певну індустрію, коли особиста молитва поступається місцем обрядовості та забобонам.

«Вся “індустрія” спомину наших померлих, на жаль, із глибокого моменту співпереживання того, що наші близькі, які відійшли від нас, насправді не померлі, а живі, що Бог живих, а не Бог мертвих, – десь затирається. У нашій дехристиянізованій свідомості, яка потребує воцерковлення нового, нового входження в область Христа, нового входження в область традицій церковних, на цьому етапі, у ХХІ ст., забула про необхідну важливість твоєї особливої молитви за тих, кого ти любиш», – зазначив священнослужитель.

Він звернув увагу на те, що, на жаль, часто на слова священника людині залишитися в храмі та разом піднести молитви за рідних спочилих лунає така відмова: «Батюшко, я маю бігти, в мене гості, в мене вечірня трапеза…». «Ми обираємо служіння столам, а не служіння Господу», – зауважив він.

Отець Олександр навів приклад із життя однієї вірянки, яка жалілася йому якось, що вона старанно просить Господа, аби її загибла онучка прийшла до неї уві сні, але онука (хоча й з’являється всім іншим) не приходить. «Ви вже згодалися, що лише ця бабуся з усієї родини ходила до храму та молилася за свою онучку, – додав він. – Наші спочилі не повинні нас тривожити. Наші спочилі тривожать лише тих, хто забуває про них і хто не молиться за них, хто віддає комусь іншому право згадувати про тих, хто відійшов… Але якщо ви уві сні побачили когось зі спочилих, це може бути єдиним спонукальним для вас рішенням: помоліться за цю людину».

Отець Олександр підкреслив, що нині молитва виведена за межі спомину тих, хто відійшов до Бога. Однак, за його словами, «церковна практика передбачає спільну молитву, церковний спомин передбачає можливість всім нам разом зібратися на заупокійні служби і згадати того, хто був нам близький».

«У нас немає таких традицій, як були в старозавітному народі… Але коли ми згадуємо тих, хто відійшов, то в першу чергу згадуємо добрі справи Господа нашого. І згадуючи Його добрі справи чи Того, Хто проклав нам дорогу до вічності, ми й самі уповаємо на те, що ця вічність буде уготована тим, кого ми вже бачимо бездиханними», – сказав він.

Священник пояснив те глибоке та важливе значення деяких заупокійних традицій. «Коли ми звершуємо заупокійні чини, ми постійно співаємо прекрасні молитвослів’я, в яких звучать слова про вічність, – відзначив о. Олександр. – Не звучить слово “печаль”, ми співаємо, що “ось-ось, і Ти, Господи, упокоїш того, хто зараз лежить перед нами”, або що пам’ять того, кого ми згадуємо в 9-й чи 40-й день спомину про цього померлого, – перейде у ту вічність, де не буде ані хвороб, ані скорбот… І коли ми  вставляємо в руки спочилому свічку, то не тому, що це красиво і створює гарний антураж, а тому що переконані:  цієї хвилини він молиться разом із нами… Це образи, якими ми надихаємося та які повинні змусити нас із вами не давати нікому іншому просто так звершити за вас цю молитву. Ця молитва має бути об’єднавчою, молитвою спільною».

Він додав, що Димитріївської батьківської суботи нам важливо «не розмінятися на заочні служби, на заочні спомини тих, хто був нам близький не заочно, хто був нам важливий на відстані простягнутої руки».

Священнослужитель також зазначив, що якщо ми любимо наших близьких, які вже відійшли до Бога, то ця любов має проявлятися в нашій молитві, у спільній молитві за їхні душі разом зі священником.

Насамкінець протоієрей Олександр Клименко закликав усіх не проявляти прохолодність душі до близьких та підсумував, що поминальна молитва не для того, щоб поставити галочку, а «щоб проявити любов до тих, хто відійшов,.. щоб покрити своєю любов’ю всіх тих, хто потребує цієї молитви».

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 1250