Читання Апостола. Про біду, що приносять ворожки – прот. Олександр Клименко (відео)

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 6-у після Пасхи Христової, про сліпого (Діян. 16:16–34).

Про зустріч апостолів Павла і Сили з віщункою, яка «ворожбитством давала великий прибуток панам своїм», про їх арешт і чудове звільнення, а також про те, що віщунство, або т. зв. «служіння пророкування наперед», є лише удаваним служінням Богу і людям, насправді ж воно є служінням суто заради сріблолюбства і втіхи гордині, є служінням дияволу.

Ворожки, віщуни, екстрасенси, піфонії, «бабки» –  їх називають по-різному, але всі вони споконвіку займаються однією й тією ж справою: вводять в оману людей заради лишень сріблолюбства. На цьому наголосив протоієрей Олександр Клименко, пояснюючи зміст сьогоднішнього Апостольського читання (Діян. 16:16–34). «Ця одержимість знати, а що ж буде далі, ця одержимість знати, “а чому в моєму житті так усе погано, хто мені поробив, хто мені поставив свічку догори дригом, хто підлив під мій будинок якусь воду чи підсипав землі”, є лише одержимістю. Ніхто не здатен зробити нам стільки лихого, скільки лихого ми робимо собі самі. Жодне зло не може причепитися до нас, якщо ми самі не привідчинемо йому двері свого серця», – зазначив о. Олександр та пригадав, що знав таку віщунку, яка врешті принесла багато біди своїй сім’ї і зіпсувала життя іншим сім’ям, а її служіння людям було лише удаваним. Натомість справжнє служіння здатна звершувати, на переконання священика, лише навернена до Христа людина: «Християни спокійно звершують своє невтомне служіння, не втручаються в політику, не пересувають на шахматній дошці сильних світу цього, моляться, каються, прибігають до Святих Таїнств, намагаються йти спасительним шляхом разом із Христом у таїні свого серця, у сповіді, у глибокій драматургії церковних служб… Однак їх завжди звинувачують у протилежному. Щира людина, яка навертається до Христа, – вона одразу змінює свій спосіб мислення і свої діяння, вона починає благодіяти, розкривати свої обійми світу і служити всім, хто цього потребує. Дай, Боже, нам розкрити очі й побачити нарешті, що навколо дуже багато людей, які потребують нашої допомоги».

 Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

Просмотров: 304