Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 3-у після П’ятидесятниці (Рим. 5: 1-10).
Тлумачачи слова апостола Павла до Римлян, о. Олександр піднімає три важливі для кожного християнина питання: що означає «мати мир із Богом», «хвалитися благодаттю» і «хвалитися скорботами». Отож, про те, наскільки важливо хвалитися і вірою, і благодаттю, і скорботами, і через скорботи до терпіння, досвідченості й надії долинати аж до Божої любові.
«Виправдившись вірою, майте мир із Богом» (Рим. 5: 1), – говорить апостол Павел. Про який мир говорить апостол, та як ми його отримали? Священик проводить для пояснення наступне порівняння: «Ми спостерігаємо, як діти вчаться знаходити мир один з одним. Пізніше, у дорослому житті, ми помічаємо, що миру шукає дуже часто не той, хто винуватий, і прагне подолати прірву між винуватцем порушення миру і тим, хто став заручником цього, сам заручник, якщо він розумніший, стійкіший, досвідченіший. Не винуватий приходить миритися, а той, хто шукає миру. Як батько або матір, попри те, що відбувається у стосунках із дітьми, просто не може піти спати, не відновивши з дітьми своїми мир, не підійшовши до них, не поцілувавши їх, не побажавши їм “На добраніч!”, не обійнявши їх. А Господь, Хто любить нас, Хто піклується про нас, …після гріхопадіння постійно посилав праведників і вчителів, щоб показати нам, що Бог є, що настане час, коли, попри те, що люди не хочуть примиритися, попри віддалення від Раю, …сам Господь приходить, щоб подолати ненависть, ворожнечу. Бог є Любов, і саме тому Своєю любов’ю Господь заповнює прірву ненависті між Творцем і Його творінням, ту ненависть, яку посіяли самі люди».
Наступне питання, на яке звертає увагу о. Олександр: що означає «хвалитися благодаттю»? «Це означає – хвалитися тим, що не є твоє, вихвалятися не в марнославному усвідомленні того, що ти кращий за інших, а тим, що не належить тобі, й неначебто підкреслювати, що я вдячний Господу, що Він мені дав цим користуватися. Ми не можемо вихвалятися власною вірою, кажучи, що “ви не праві, ви згинете, ви не знаєте істинного Бога; ось ми – християни – знаємо точно, що в наших руках ключі від Царства Божого”. Ні, ми так говорити не можемо, тому що дар благодаті Божої не наш, він нам подарований Господом… Благодать – те, що дається благим нам від Бога, усе є дар Божий, який можемо лише в Господа вимолити», – зазначив священнослужитель.
Нарешті третє питання, яке виокремлює апостол Павел у цьому посланні: що означає «хвалитися скорботами»? Як зазначає о. Олександр, хтось хвалиться тим, що маємо дар дружби або дар любові, або дар менеджера, письменника, співака тощо. «Є різні дари, багато чим можна хвалитися, але ми звикли хвалитися добрими речами. Та як радіти і хвалитися скорботами? Насправді ж треба хвалитися скорботами, коли ти розумієш, що вони йдуть від Господа. Якщо ти розумієш, що Господь любить тебе і посилає тобі скорботи, то ти бачиш у цьому милосердну руку Божу. Якщо ти ще при цьому розумієш, що Бог є Любов, то знаєш, що скорботи Він посилає для твого блага», – підкреслив клірик УПЦ і зауважив: «Який би труд святих отців ми не відкрили для душеспасительного читання, ми побачимо, що дуже багато слів присвячено саме терпеливому перенесенню скорбот. Тому що скорбота людину смиряє, …наче робить стоп-кадр у нашому суєтному швидкому земному житті і дає можливість зазирнути всередину себе… Але проходить певний період, і ти бачиш за скорботами щось більше, ти розумієш, що скорботи навчили тебе радості твого життя. Антонімом радості в церковному словнику не є слово “скорбота”, антонімом радості є гріх. А скорбота, сум можуть бути й радісними, ми знаємо про “радостетворну печаль” і про скорботи, які надихають».
А навчившись терпіти скорботи та дякувати за них Господу, на переконання о. Олександра, ми духовно зростаємо, ми вчимося терпінню, смиренню й любові. «Ми скорбимо – і вчимося терпіти, ми терпимо – і в наших душах оселяється досвідченість, …а від досвідченості народжується надія, тому що в усьому, що б не траплялося з тобою, ти маєш уповання на Творця. Лише віруюча людина не впадає у відчай, тому що якщо її надія на щось не справдилася в земному житті, вона знає: Господь задумав про неї щось велике у Царстві Небесному. Прп. Нікон каже, що Господь не вимагає від нас кожного дня йти на Голгофу. Він це зробив за нас. Він просить довірится Йому і сприймати все, що відбувається в цьому світі, як дарунок від Нього, і ці скорботи – в першу чергу, привід похвалитися нашим Творцем. Дай Боже, не будувати прірву ненависті між нами і Творцем і жодного разу в житті не викопувати рів між нами і Творцем, бо мир із Богом нам дістався дорогою ціною. Апостол Павел пише, що ми куплені дорогою ціною. Дорогою ціною – Кров’ю Господньою здобуто нам цей мир із Богом, який тепер ми можемо споглядати. Тож, будемо хвалитися і вірою, і благодаттю, і скорботами, і через скорботи до терпіння, досвідченості й надії будемо долинати аж до Божої любові», – закликав насамкінець протоієрей Олександр Клименко.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 245