1033 роки тому відбулася епохальна історична подія: київський князь Володимир прийняв християнство і хрестив Русь. Православна віра згуртувала населення Київської Русі в єдиний народ. Щорічно 28 липня, в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, святкується День Хрещення Русі. 27 і 28 липня на телеканалі «Інтер» – трансляція подій, присвячених цій даті: 27 липня о 13:00 – пряма трансляція з Києва молебню на Володимирській гірці та Всеукраїнського Хресного ходу, а 28 липня о 09:00 – трансляція Божественної літургії в Києво-Печерської Лаврі.
Під час урочистостей віруючі матимуть унікальну можливість вклонитися православним чудотворним святиням. До Києва з різних регіонів України доставлено чудотворні ікони Пресвятої Богородиці: «Зимненська», «Почаївська», «Касперівська» і «Любецька». Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал про ці святі образи, підготовлений ТК«Інтер».
Ікона Божої Матері «Зимненська»
Цей образ – один із найдавніших в Київській Русі. Ікона була подарована Константинопольським патріархом візантійській царівні Анні як благословення на шлюб із Великим князем Володимиром. Передання свідчить, що під час завоювання Херсонеса князь Володимир втратив зір, але коли виходив із хрестильної купелі, то побачив яскраве сяйво, що йшло від ікони Богородиці, і відразу ж прозрів. Пізніше князь Володимир передав образ у заснований ним Зимненський Святогірський Свято-Успенський монастир, після чого за іконою закріпилася її нинішня назва.
Під час Першої світової війни три черниці вивезли образ в Житомир. Після війни ікона в Зимове не повернулася. У 1966 році вона була передана Корецькому монастирю, а в рідну Зимненську обитель повернулася тільки в 1995-му. Зцілення і чудеса за молитвами перед іконою відбуваються і сьогодні.
Ікона Божої Матері «Почаївська»
1559 року грецький (за іншими джерелами – болгарський) митрополит Неофіт, який мандрував Руссю, приїхав на Волинь. На знак подяки за гостинність, яку надала йому у своєму маєтку благочестива дворянка Анна Гойська, до володінь якої належав і Почаїв, владика благословив її іконою Пресвятої Богородиці. Незабаром у будинку сталося диво: сліпий брат Анни прозрів після молитви перед цим образом. Вражена дивом поміщиця вирішила віддати святиню Почаївському монастирю.
Ікона прославилася дивами. Найвідоміше відбулося 23 липня 1675 року, коли обитель була врятована від татар. Того дня Богородиця разом із преподобним Іовом і незліченним ангельським військом з’явилася в небі над Почаєвом і звернула збожеволілу орду до втечі.
Ікона Божої Матері «Касперівська»
Вважається, що на південь України цей образ був привезений наприкінці XVI століття сербами, які приїхали з Трансільванії. Ікона передавалася у спадщину, поки в 1809 році її не набула поміщиця Іуліанія Іонівна Касперова. У лютому 1840 року Касперова вночі молилася зі сльозами перед образом із проханням допомогти їй у її бідах. Раптом жінка побачила, що ікона оновилася, і лик Богородиці прояснився. Через чотири роки, після кількох чудес зцілення, образ перенесли в сільський храм. У 1846 році Синод визнав ікону чудотворною.
Цей образ захистив Одесу під час Кримської війни. Під час облоги міста британським флотом із благословення святителя Інокентія Херсонського віруючі хресним ходом перенесли ікону з села Касперова і пронесли вулицями Одеси. За заступництвом Пресвятої Богородиці місто залишилося неушкодженим, а через півроку облога була знята. На згадку про дивне позбавлення Одеси від загрози штурму образ щороку 1 жовтня стали приносити в місто, де він залишався до середи Світлої седмиці у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. З 1918 року чудотворний образ перебував у цьому храмі постійно. У 1936 році, після знищення собору, Касперівську ікону перенесли в Успенський собор.
Ікона Божої Матері «Любецька»
Свою назву ікона отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. Перша згадка про ікону датується ХІ століттям. У той час Любеч був одним із найвідоміших міст Стародавньої Русі. Збереглася легенда про небагату родину м’ясника. Одного разу старший син, копіюючи роботу батька, взяв ніж і став грати з ним. Випадково він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. Мати, яка ввійшла в будинок, не знала, що в грубці хтось ховається, і розтопила її. Дитина згоріла. Коли господар дізнався, що сталося, в гніві вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він кинувся на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не поплив до Києва, а причалив у Любеч. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний впав на коліна перед образом і став молитися до Богородиці, а потім взяв в руки ікону і повернувся з нею додому. А там побачив, що вся його сім’я жива і неушкоджена.
В 1653 р. Чернігову загрожував напад поляків, тому ікону вирішено було сховати в Києві. Там образ оновили. У Київському Софійському соборі залишився точний список із чудотворної ікони. Після революції сама чудотворна ікона була втрачена. Але сьогодні в Спасо-Преображенському храмі Любеча зберігається шанований список із цієї святині.
Нагадаємо, ввечері, 26 липня 2021 року, в Трапезному храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських Києво-Печерської Лаври відбувся брифінг для центральних ЗМІ з нагоди прибуття до столиці чудотворних ікон Пресвятої Богородиці для участі у святкуванні Дня Хрещення Русі. Керуючий справами УПЦ розповів про святині, які було доставлено до Києва на урочистості та які очолюватимуть Великий Хресний хід, та особливості святкування.
Після завершення Хресного ходу чудотворні святині будуть доступні для поклоніння у Києво-Печерській Лаврі протягом усієї ночі 27 липня в храмі преподобних Антонія і Феодосія Печерських до початку урочистої Божественної літургії 28 липня. У ніч перебування святинь у Києво-Печерській обителі буде звершена нічна Божественна літургія, за якою віряни зможуть приступити до Таїнств сповіді та Причастя.
Просмотров: 1067